Територія Бангладеш входила до колоніальних володінь Великої Британії до 14 серпня 1947 року, коли Британська Індія була розділена на дві незалежні держави — домініон Пакистан та Індійський Союз. Кордон між новими державами був визначений за т. зв. "планом Маунтбаттена", на той час — віце-короля Індії, за релігійним принципом і Пакистан став складатись з двох частин — східної і західної.
У 1951 році Пакистан проголосив незалежність, а 29 лютого 1956 року спеціально скликані Установчі збори ухвалили конституцію країни, за якою 23 березня 1956 року Пакистан було проголошено федеративною Ісламською Республікою на чолі з президентом. Територія Бангладеш, яка в домініоні Пакистан мала назву Західна Бенгалія, в новій державі стала провінцією Східний Пакистан. Віддаленість між двома частинами країни (понад півтори тисячі кілометрів), а також етнічні та політичні відмінності, за два десятиліття привели до стагнації економіки Східного Пакистану, зубожіння населення і, як наслідок, росту сепаратистських настроїв та росту національного руху за відділення Західної Бенгалії.
13 листопада 1970 року в результаті дії надзвичайно потужного циклону, який викликав повінь в дельті Гангу, на південному узбережжі Східного Пакистану загинуло майже півмільйона людей. Неспроможність влади швидко і ефективно надати допомогу постраждалим від природної катастрофи і вирішити питання їх безпеки привели до політичного конфлікту між Східним Пакистаном і центральним урядом.
На цьому фоні на загальних виборах, що пройшли в Пакистані у грудні, у Східному Пакистані перемогла партія Авамі ліг. Вона зажадала передачі влади обраній більшості депутатів Національних зборів і закріплення в Конституції права Східного Пакистану на повну регіональну автономію. Відмова уряду Пакистану прийняти ці вимоги викликала масові акції протесту, громадської непокори, забастовки, які центральний уряд спробував придушити армійськими підрозділами. Після провалу переговорів з президентом Пакистану Яхья Ханом, 26 березня 1971 року лідер Східного Пакистану Шейх Маджибур Рахман проголосив незалежність Східного Пакистану.
Для протидії армії центрального уряду були сформовані партизанські загони, які з часом об'єднались у «Мукті-бахіні» (Армію звільнення). Вона отримувала економічну, військову і політичну допомогу від Індії, що привело до Третьої індо-пакистанської війни. 16 грудня 1971 року індійська армія та Мукті-бахіні оточили та взяли в полон 93 000 пакистанських військових, що стало завершенням громадянської війни. Цього ж дня було проголошено створення нової держави Бангладеш, яка взяла курс на побудову соціалізму.
В 1972 році було прийняту нову конституцію Бангладеш, але, починаючи з 1975 року і по сьогодні, в країні постійно відбуваються військові перевороти, на фоні стабільного економічного росту панує політична нестабільність, періодично обмежується дія констиції. У 2008 році, після тривалої політичної кризи на парламентських виборах перемогу здобула партія Авамі ліг.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Нова держава — Республіка Індія, 1950
• Перша ісламська республіка, 1956
• Циклон Бхола, 1939 (фото)
• Найбільша природна катастрофа ХХ століття, 1970
• Незалежність Бангладеш, 1963 (фото)
• Смерть від холери, 1947 (фото)
• Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, 1972