цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Об'єднання Італії
17 березня 1861 року парламент Сардинії проголосив створення Італійського королівства, яке об'єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну під владою Сардинського королівства, король якого Віктор Емануїл II став королем Італії. За межами нового державного утворення залишились Венеція, Папська область і Трієст, які увійшли до його складу у 1866-у, 1870-у і 1919-у роках відповідно. Тимчасовою столицею об'єднаного королівства, яке керувалось ліберальною конституцією Сардинії 1848 року, став Турин.
На обкладинці: Прапор і малий герб (з 1890 року) Королівства Італія
9955
Політика
Володимир Лук'янюк
У першій половині XIX століття Італія була економічно відсталою і політично роздробленою аграрною країною, обтяженою безліччю феодальних пережитків. На Апеннінському півострові існувало декілька незалежних італійських держав, а північно-східна його частина знаходилася під владою Габсбурзької Австрійської імперії.
В особливому становищі перебувала лише п'ємонтська держава Савойському дому, що склалася з кількох феодів - острова Сардинія, князівства П'ємонт, герцогства Аоста і Монферрат, графства Ніцца, герцогства Савойя і Генуя. В 1831 році її очолив Карл Альберт, який провів важливі реформи державного устрою, а після французької Лютневої революції 1848 року, яка перекинулась і на Італію, скасував абсолютну монархію і 4 березня 1848 року затвердив нову ліберальну і демократичну конституцію.
Цього ж року в північній Італії розпочались антиавстрійські виступи під гаслом об'єднання всіх італійських держав навколо П'ємонту на чолі з Карлом Альбертом. 26 березня сардинські війська під безпосереднім командуванням короля вступили в австрійські володіння, здобули кілька перемог, проте у серпні були розбиті і Австрія змусила Сардинське королівство (П'ємонт) підписати принизливе перемир'я. Розчарований поразкою, в 1849 році Карл Альберт Савойський зрікся престолу на користь свого сина Віктора Еммануїла і залишив Італію.
Незважаючи на тиск Австрії, Віктор Еммануїл зберіг конституційний устрій Сардинії (єдиної із усіх в Італії) і в наступні роки зміцнив його значною мірою завдяки діяльності глави помірних лібералів П'ємонту прем'єр-міністра графа Камілло Кавура. В 1858 році Кавур на прохання короля домігся згоди французького імператора Наполеона III оголосити війну Австрії - при цьому Віктор Еммануїл погодився віддати Франції Савойю і Ніццу в обмін на Венецію і Ломбардію, які планувалось відвоювати у Відня.
В результаті Австро-італо-французької війни, яка тривала з квітня по липень 1959 року, Ломбардія відійшла до Сардинії, а Венеція залишилась за Австриєю; із решти Італії планувалось створити федерацію під керівництвом папи Римського Пія IX. Це викликало широкий протест і Тоскана, Модена, Романья та Парма, відмовившись визнати папських представників, обрали своїм главою керівника національно-визвольного руху італійців проти іноземного панування Джузеппе Гарібальді і доручили йому домогтись приєднання до Сардинії.
Національний герой Італії Джузеппе Гарібальді (1807-1882), 1866 рік
Національний герой Італії Джузеппе Гарібальді (1807-1882), 1866 рік
30 травня 1860 року Гарібальді разом з 1200 своїми прихильниками захопив Сицилію, а через два місяці при підтримці сардинського флоту - Неаполь, змусивши Франциска II Бурбона, останнього короля Обох Сицилій, рятуватись втечею. У результаті плебісциту, проведеного в жовтні, Королівство обох Сицилій, найбільше державне утворення Апенінського півострова, було приєднано до Сардинії і припинило своє існування. Цього ж року Віктор Еммануїл за згоди Наполеона III був обраний королем Тоскани, Модени, Романьї, Парми та Королівства обох Сицилій і 14 березня 1861 року прийняв титул короля Італії під іменем Віктор-Еммануїл II, а 17 березня 1861 року парламент Сардинії проголосив створення Італійського королівства.
Перший король об'єднаної Італії Віктор Еммануїл II (1820-1878), 1860 рік
Перший король об'єднаної Італії Віктор Еммануїл II (1820-1878), 1860 рік
Влітку цього ж року помер Камілло Кавур, перший прем'єр-міністр Італії, її перший міністр закордонних справ і перший міністр оборони, людина, яка доклала чимало зусиль для об'єднання країни. Тимчасовою столицею об'єднаного королівства став спочатку Турин, а з 1865 року - Флоренція. Венеція увійшла до складу Італії в 1866 році після поразки Австрії у війні проти Пруссії в союзі з Італією, а Папська область разом з Римом - в 1870 році, коли її союзник Франція зазнала поразки від Прусії. 26 жовтня 1871 року за рішенням парламенту столиця Італії з Флоренції була перенесена до Риму.
Перший прем'єр-міністр об'єднаної Італії Камілло Бенсо ді Кавур (1810-1861), портрет пензля Антоніо Чізері, друга пол. XIX ст.
Перший прем'єр-міністр об'єднаної Італії Камілло Бенсо ді Кавур (1810-1861), портрет пензля Антоніо Чізері, друга пол. XIX ст.
Монархією Італія залишалась до 12 червня 1946 року, коли в результаті референдуму більшість населення країни висловилась за республіканський устрій і всі члени Савойської династії чоловічої статі за особливим законом були вигнані з країни.
all_inclusive
28 липня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Нова історія

Головні події 17 березня

#ЦейДень
Все про 17 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left16 березня
18 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх