сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Масове вбивство в Сонгмі
16 березня 1968 року під час проведення каральної операції проти партизанів ротою американських піхотинців під командуванням капітана Ернеста Медіни у сільській громаді Сонгмі провінції Куангнгай вбито не менше 347 мирних жителів. Із 26 звинувачених кримінальне покарання поніс лише лейтенант Вільям Келлі, який був засуджений до 20 років ув'язнення за особисту участь у вбивстві 22 людей, з яких відбув лише три з половиною.
На обкладинці: «Масове вбивство в Сонгмі» © Рональд Хеберлі
5176
Війни
Володимир Лук'янюк
Перша Індокитайська війна закінчилась укладанням в 1954 році Женевських угод, за якими В'єтнам був поділений по 17-й паралелі на комуністичний Північний та імператорський Південний. Однак через рік Південний В'єтнам, під впливом США, які остерігались комуністичної експансії, відмовився виконувати Женевські угоди і у жовтні проголосив створення Республіки В'єтнам. Невдала внутрішня політика президента Нго Дінь Зьєма привела до втрати ним популярності і створення антиурядового підпілля, Національного фронту визволення Південного В'єтнаму (В'єтконг), яке з 1959 року став підтримувати уряд Північного В'єтнаму.
Для підсилення Зьєма у 1961 році США розпочали розміщення своїх військ у Південному В'єтнамі, які у серпні 1964 року виявились втягнуті у відкрите бойове зіткнення з підрозділами Північного В'єтнаму в Тонкінській затоці, що дало привід США звинуватити у підтримці патизан на Півдні і оголосити війну. У січні 1968 року Північний В'єтнам та В'єтконг розпочали т. зв. Тетський наступ за участю близько півмільйона чоловік, в ході якого партизани, підтримувані місцевим населенням, часто використовували села для створення своїх баз та опорних пунктів.
16 березня 1968 року одна з американських оперативних груп, що мала невеликий бойовий досвід, отримала завдання переслідувати партизан у сільській громаді Сонгмі провінції Куангнгай. Проінструктована капітаном Ернестом Медіною, що цивільного населення у селах нема, а ті, хто залишились, або партизани або співчуваючі їм, його рота десантувалася з гелікоптерів і після короткої артпідготовки о 8-й ранку увійшла у село Май-Лай, ведучи неперервний вогонь і закидаючи будівлі та всі підозрілі об'єкти гранатами.
Ернест Медіна, 1970 рік
Ернест Медіна, 1970 рік
Виявлені на полях, у придорожніх канавах та схованках цивільні розстрілювались без попередження і добивались багнетами, незважаючи на те, що серед них були жінки, діти і літні люди. Така доля спіткала і 20 чоловік, що молились, стоячи на колінах поблизу храму, котрі були вбиті пострілами в голову, і біля 80 селян, знайдених на околиці в очереті, яких розстріляли за наказом командира взводу Вільяма Келлі. Щоб зупинити бійню, пілот вертольота з групи авіаційної підтримки прапорщик Г'ю Томпсон, який спостерігав за ходом операції з повітря, кілька разів по рації звертався до офіцерів з питанням про необхідність надати допомогу пораненим, і, не отримавши відовіді, посадив свій вертоліт біля рову з тілами, і звернувся з тим же питанням до лейтенанта Келлі, на що отримав відмову і наказ залишити поле бою.
Вільям Келлі, 1970 рік
Вільям Келлі, 1970 рік
Після того, як, злітаючи, Томпсон побачив, що підрозділ Келлі дострілює поранених у рову, він направив гелікоптер до іншої групи селян, що ховалась у придорожній канаві, і посадив його на дорозі, перегородивши шлях до них американським піхотинцям, які прямували до сховища в'єтнамців. Командир гелікоптера Гленн Андреотта спустився у рів і повернувся із закривавленою, але ще живою дитиною, повідомивши, що там багато поранених, після чого Томпсон по рації наказав борт-стрілку Лоуренсу Колбурну відкривати вогонь на враження по піхотинцях, якщо ті спробують наблизитись до селян, і викликав гелікоптери для евакуації поранених, чим врятував життя 10 дорослим і одній дитині, яка лежала неподалеку поблизу вбитої матері.
Г'ю Томпсон, 1970 рік
Г'ю Томпсон, 1970 рік
Повернувшись на базу близько 11-ї, Томпсон повідомив про вбивства мирних жителів командиру своєї роти Фредеріку Ватке, який зв'язався із командуванням бригади, котре віддало наказ капітану Медіні припинити операцію. Незважаючи на очевидні порушення правил ведення війни, операція в Сонгмі була визнана вдалою і капітан Ернест Медіна за «знищення у бою 128 в'єтконгівців і 22 їх цивільних приспішників» був нагороджений грамотою. На підставі рапоту Г'ю Томпсона командир 11-ї бригади легкої піхоти полковник Оран Хендерсон провів розслідування і в кінці квітня подав звіт про вбивство з необережності близько 20 цивільних, на чому розслідування подій у Сонгмі було завершене.
Через півроку 21-річний рядовий 11-ї бригади Том Глен написав листа новому командувачу американських військ у В'єтнамі генералу Крейтону Абрамсу, в якому, не торкаючись подій у Сонгмі, в котрих не брав участь, описав звірства щодо цивільного населення, які чиняться протягом тривалого часу і які він бачив особисто, звинувативши командирів у культивуванні людиноненависництва і расизму. Розслідування цих фактів було доручено 31-річному майору Коліну Пауеллу (майбутньому Держсекретарю США в адміністрації Джорджа Буша-молодшого), який не знайшов жодних порушень у ставленні американських солдатів до цивільного населення.
У березні 1969 року демобілізований пілот гелікоптера 11-ї бригади Рональд Райденхауер направив лист до 30-х членів Конгресу США з проханням розслідувати операцію в Сонгмі, описавши побачені ним через кілька днів по її завершенні численні жертви і переказавши особисто ним почуті від військовослужбовців роти Ернеста Медіни розповіді про розстріли мирних жителів. На лист відреагував лише конгресмен Моріс Удалл, який за підтримки сенаторів Баррі Голдуотера і Едварда Брука ініціював розслідування у Комітеті по збройним силам, в ході якого було зібрано достатньо доказів, щоб у вересні відкликати лейтенанта Келлі з В'єтнаму для вивчення обставин справи.
Моріс Удалл
Моріс Удалл
Інформація про звинувачення Келлі просочилась в пресу 5 вересня 1969 року, після чого Райденхауер, порушивши заборону армійського начальства не спілкуватись із ЗМІ, безуспішно спробував розповісти про Сонгмі кільком виданням і 22 жовтня подзвонив фрілансеру Сеймуру Хершу. Проведене ним розслідування відмовились друкувати журнали «Life» і «Look», після чого 12 листопада Херш розіслав його у 50 газет, 30 з яких погодились його опублікувати і серед них провінційна газета «The Plain Dealer» зі штату Огайо, яка надрукувала також і знімки фоторепортера Рональда Хеберлі, що був свідком злочину.
Сеймур Херш
Сеймур Херш
Під тиском громадськості міністерство оборони створило комісію на чолі з генерал-лейтенантом Вільямом Пірсом, яка 17 березня 1970 року опубліковала висновки свого розслідування, згідно з якими було рекомендовано притягнути до відповідальності 26 офіцерів та рядових 11-ї бригади, включаючи і її керівництво, яке знало про військові злочини у Сонгмі та покривало підлеглих.
17 листопада 1970 року перед військовим трибуналом постало 14 військових - 13 з них, включаючи Ернеста Медіну, проти якого свідчив пілот Г'ю Томпсон, який особисто бачив як той застрелив беззбройну жінку, були виправдані, а лейтенант Вільям Келлі, попри твердження, що він лише виконував отриманий наказ, 29 березня 1971 року був визнаний винним в умисному вбивстві не менше двадцяти осіб і засуджений на довічне ув'язнення. Два дні потому за розпорядженням президента Річарда Ніксона Келлі був звільнений з-під варти і поміщений під домашній арешт в очікуванні рішень апеляційних інстанцій. Після засудження до 20 років у серпні 1971 року він відбув лише три роки покарання і був достроково звільнений рішенням міністра армії США Говарда Коллевея. Командувачі 11-ю бригадою генерали Костер і Янг були понижені у званні і позбавлені медалей «За видатні заслуги», які вони отримали за участь у В'єтнамській війні.
За свою активну позицію під час подій у Сонгмі і в ході розслідування прапорщик Г'ю Томпсон був підданий остракізму своїми однополчанами та військовими функціонерами, що спричинило у нього нервовий зрив і депресію. Він розлучився і страждав від алкоголізму, але звільнився зі служби лише у 1983 році, після чого працював цивільним пілотом. У 1998 році Томпсон, а також два інших члени його екіпажу - Гленн Андреотта (посмертно) і Лоуренс Колберн - були нагороджені медаллю Солдата, найвищою нагородою армії США за проявлену хоробрість, не позв'язану з прямим контактом із супротивником. Того ж року він разом із Колберном побував у Сонгмі, де пройшли офіційні заходи з нагоди 30-ї річниці трагічних подій, де зустрівся із 34-літньою Фан Тхі Нан, яку врятував 16 березня 1968 року.
Г'ю Томпсон помер від раку 6 січня 2006 року у віці 62 років і був похований в місті Лафайєт, штат Луїзіана, з повними військовими почестями, включаючи три залпи салюту і проліт вертолітної естакадри. У 2014 році белетризована версія його біографії «Забутий Герой Сонгмі: Історія Г'ю Томпсона» була включена до списку для обов'язкового вивчення у військових навчальних закладах США.
19 серпня 2009 року 66-літній Вільям Келлі вперше приніс публічні вибачення за свою роль у трагедії Сонгмі: «Кожного дня я відчуваю докори сумління за те, що сталося у Сонгмі. Я каюсь за смерті і в'єтнамців і американців і вибачаюсь перед їх сім'ями. Якщо ви спитаєте чому я не захистив їх, то я скажу, що був звичайним лейтенантом, який виконував наказ командира. Думаю, даремно».
Через інтенсивний характер бойових дій під час Тетського наступу кількість загиблих в Сонгмі документально встановити не вдалось і сьогодні за даними США вона становить 347 чоловік і 504 за даними В'єтнаму. Суспільний резонанс, викликаний цими подіями, вирішальним чином вплинув на громадську думку у США і прискорив завершення В'єтнамської війни.
17 жовтня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Діагностуючи диктаторів: Гітлер, Сталін, Муссоліні
Пряма Мова
Діагностуючи диктаторів: Гітлер, Сталін, Муссоліні
Війни
Особистості
Катастрофи
Азія
Новітня історія
Холодна війна

Головні події 16 березня

#ЦейДень
Все про 16 березня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left15 березня
17 березняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх