До початку III ст. до н. е. Римська республіка практично повністю колонізувала весь Апеннінський півострів, за виключенням Цизальпійської Галлії (територія між Рубіконом і Альпами), розбивши Латинський союз міст та племен Лація і витіснивши грецькі колонії з півострова. Військові досягнення Риму посилили протистояння з Карфагеном, потужною морською державою у Північній Африці, яка підкорила південь Іспанії, Балеарські острови, Сардинію, Корсику і західну половину Сицилії.
Захопивши Мессану, за два роки римські війська підкорили більшість грецьких міст Сицилії, змушуючи їх розірвали зв'язки з Карфагеном і визнати над собою протекторат Римської республіки. Завдяки сильному флоту Карфагену вдалось блокувати Сицилію і Південну Італію, контролючи більшість міст узбережжя, проте у 260 році до н. е. новостворений римський флот отримав першу перемогу над карфагенянами у битві біля Ліпарських островів, а через п'ять років римські війська висадились на півночі Африки з метою захопити столицю Карфаген.
Проте римський флот був ущент розбитий і основні бойові дії знову перемістились на Сицилію, де завдяки успіхам полководця Гамількара Барки війна затягнулась ще на дисятиліття, допоки 10 березня 241 року до н. е. флоти Риму і Карфагену не зійшлись у битві біля Егадських островів. З римського боку було 300 бойових і 700 транспортних кораблів, яким протистояло 250 суден супротивника. Флот карфагеннян поступався кількісно, був зібраний наспіх, не мав достатньої кількості солдатів і гребців на веслах, що і стало вирішальним фактором бою — близько 50 їх кораблів було знищено, ще 70 захоплено, а решта врятувались втечею; Рим втратив 80 суден.
Поразка у битві біля Егадських островів спонукала сенат Карфагену віддати Гамількару Барці наказ підписати з Римом мирний договір, за яким Сицилія (крім Сіракуз) разом з рядом прилеглих островів ставали першою заморською провінцією Римської республіки, а Карфаген протягом 10 років був змушений виплатити контрибуцію розміром 3200 таланів. 23-літня війна привела до тривалої фінансової кризи в Карфагені, ряду заворушень у військах, чим скористався Рим і взяв під контроль Сардинію та Корсику.
Прагнучи надолужити територіальні втрати і знайти засоби для сплати контрибуції, карфагеняни розширили свої володіння на Піренейському півострові, багатому сріблом, де в 221 році до н. е. заснували колонію Новий Карфаген (нині — Картахена, Іспанія). Їх експансія на північ привела до Другої Пунічної війни, яка почалась через три роки, коли син Гамількара Ганнібал Барка, взяв в облогу грецьку колонію Сагунт, яка перебувала під протекторатом Риму.
Коментарі
Дивіться також
• Заснування Карфагену, 814 до н. е.
• Римська республіка, 509 до н. е.
• Друга Пунічна війна, 219 до н. е.
• Падіння Карфагена, 146 до н. е.