Свою кар'єру Майк Тайсон почав 6 березня 1985 року, коли переміг Гектора Мерседеса. Всього за цей рік він провів 15 поєдинків, кожен з яких завершував нокаутом, а 12 з них нокаутом у першому раунді. 22 листопада 1986 року, вигравши нокаутом у 2-у раунді в бою проти Тревора Бербіка, Майк Тайсон став наймолодшим чемпіоном світу у суперважкій категорії. На цей момент йому було 20 років і 144 дні.
7 березня 1987 року у Лас-Вегасі Майк Тайсон зустрівся з чемпіоном світу за версією WBA Джеймсом «Костолом» Смітом. Хоча він на відміну від інших суперників Тайсона і зміг протриматись усі 12 раундів, вів бій украй пасивно і програв Тайсону за очками з розгромним рахунком.
Наступного року Тайсон переміг Тоні Такера і об'єднав пояси за версіями WBC, WBA, IBF, ставши наймолодшим абсолютним чемпіоном світу — рекорд, не побитий і досі. Крім того, він став першим суперважковаговиком, що став абсолютним чемпіоном. У 1988 році Тайсон переміг Ларрі Холмса, Тоні Таббса і став «спадковим чемпіоном», коли переміг колишнього абсолютного чемпіона світу в напівважкій вазі, а також колишнього чемпіона світу за версією IBF у важкій вазі Майкла Спінкса на 91-й секунді бою.
Цього ж року Тайсон звільнив свого тренера Кевіна Руні і розпустив свою команду після чого успіхи пішли на спад. Вигравши лише один бій, Тайсон втратив свій титул 11 лютого 1990 року в 42-му бою проти Бастера Дугласа в Токіо, програвши нокаутом в 10-му раунді.
В 1992 Тайсон був засуджений за згвалтування Дезері Вашингтон, за що мав провести 6 років у в'язниці, але був звільнений через три. Після ув'язнення в 1995 році він повернувся в професійний бокс і провів серію боїв. Тайсону вдалось повернути частину чемпіонських титулів, але він втратив їх в листопвді 1996 року в бою з Евандером Холіфілдом. Наступного року йому ж програв матч-реванш завдяки дискваліфікації (у відповідь, на удари Холіфілда головою, у третьому раунді Тайсон відкусив йому шматок вуха).
8 червня 2002 року Тайсон отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC, IBF, IBO), але британець Леннокс Льюїс послав Тайсона у 8 раунді в нокаут. 3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн. доларів проти свого промоутера Дона Кінга. Тайсон закінчив боксерську кар`єру у 2005 році після двох поразок поспіль — Денні Вільямсу (нокаут) і Кевіну МакБрайдові (технічний нокаут). Він увійшов в історію і запам'ятався всім завдяки своєму боксерському таланту, неймовірній швидкості, реакції і неймовірній силі удару. Агресивний боксер у рингу та скандальна особистість за його межами, він завжди привертав до себе увагу і мав мільйонну армію уболівальників.
Майк Тайсон має три кримінальні судимості в 1992, 1998 і 2008 роках (остання — умовна), також відбував покарання у дитячих колоніях. Він був тричі одружений (останній раз в 2009), є батьком семи дітей (чотирирічна дочка трагічно загинула в 2009 році).
Коментарі
Дивіться також
• Перший титул Кассіуса Клея, 1964
• Перший титул Майка Тайсона, 1986
• Матч Тайсон-Холіфілд, 2004 (фото)
• Володимир Кличко — абсолютний чемпіон світу, 2011