цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Останнє папське
благословення римським імператорам
24 лютого 1530 року у Болоньї папа Климент VII коронував Карла V Габсбурга як імператора Священної Римської імперії. Він став останнім з її правителів, хто отримував благословення Святого Престолу, - всі його наступники ставали імператорами відразу після обрання на німецький престол.
На обкладинці: Лукас Кранах-старший «Портрет імператора Карла V», 1533 рік
3948
Політика
Володимир Лук'янюк
За підсумками Верденського договору 843 року з імперії Карла Великого було виокремлене Королівство східних франків, яке включало території на схід від Рейну і на північ від Альп. До середини X століття до нього була приєднана Лотарингія та Лангобардія, і в 962 році Оттон Великий, який захопив північ Італії під приводом захисту Святого престолу, уклав з папою Іоанном XII договір про гарантії недоторканості володінь Папської держави і в церкві святого Петра в Римі отримав з його рук імператорську корону.
Вважаючи себе наступниками імператорів Заходу, у подальшому правителі Священної Римської імперії з обранням на престол носили титул Короля римлян (Romanorum Rex), щоб підкреслити повноту влади над імперією і своє право на папське благословення. Після коронації в Палатинській каплиці в Аахені (нині - Аахенський кафедральний собор) архієпископом Кьольна (як це зазвичай було до 1562 року) вони відправлялись в Італію, де, як правило, спочатку коронувались Залізню короною Ломбардії, беручи титул Короля Італії (Rex Italiae), а вже потім - до Риму, де отримували регалії Імператора римлян (Romanorum Imperator), а з 982 року - Преподобного імператора римлян (Imperator Augustus Romanorum).
Оскільки королю практично ніколи не вдавалось відразу прибути до Риму, то могло пройти кілька років після його обрання перш, ніж він був проголошений імператором, а деякі королі в силу різних обставин так ними ніколи і не ставали. З часом, щоб забезпечити спадкоємність влади, імператори ще за свого життя намагались організовувати обрання римським королем свого спадкоєця (переважно - сина), який отримував імператорський титул вже по смерті батька.
Священна Римська імперія ніколи не була спадковою монархією - походження було лише одним із чинників, що визначали правонаступництво німецьких королів, які, згідно франкських традицій, обирались вищим дворянством. За «Золотою буллою» 1356 року колегія виборців складалась з семи імперських курфюрстів - архиєпископів Майнца, Тріра і Кьольна, король Чехії, Рейнський пфальц-граф, герцог Саксонії і маркграф Бранденбургу
Титул Короля римлян втратив своє функціональне значення в 1508 році, коли Максиміліан Габсбург через війну на Півночі Італії так і не зміг прибути до Риму, - 4 лютого на урочистій церемонії в Тренто папа Юлій II, якому Священна Римська імперія була потрібна для утворення коаліції проти Венеціанської республіки, наділив Максиміліана I титулом «обраний імператор римлян» (Electus Romanorum Imperator). У подальшому його спадкоємці вже не прагнули коронацій в Римі, а імперське право було закріплене відповідним законом, згідно з яким саме обрання короля і робило його імператором. Максиміліан I був також першим, хто став використовувати титул Король німців (Germaniae rex) чи Король в Німеччині (König in Germanien).
Ситуація змінилась зі сходженням на німецький та іспанський престоли Карла V Габсбурга - у 1521 році через протистояння з французьким королем Франциском I Валуа почалась Італійська війна, а по її завершенні через чотири роки - Війна Коньякської ліги, в якій проти Карла виступили Англія, Франція і практично всі (крім Генуї) держави Апеннінського півострова.
Як нащадок трьох провідних династій Європи - французької Валуа, німецької Габсбургів та іспанської Трастамара - Карл V мав загалом королівських титулів більше за будь-якого європейського монарха до і після нього
Зазнавши поразки, з антигабсбурзької коаліції спочатку вийшла Франція, а за нею - Папська держава. По прибуттю до Болоньї Карл V уклав з папою Климентом VII угоду, за якою в обмін на повернення Равенни і Червії в базиліці Сан-Петроніо 22 лютого 1530 року був коронований на престол Італії, а 24 лютого, у свій день народження, - як імператор Священної Римської імперії. Карл V Габсбург став і останнім імператором, який святкував тріумф у Римі.
Якопо Лігоцці «Папа Климент VII та Карл V на конях під навісом вступають в Болонью», бл. 1580 рік
Якопо Лігоцці «Папа Климент VII та Карл V на конях під навісом вступають в Болонью», бл. 1580 рік
Після зречення Карла V 27 серпня 1556 року жоден його спадкоємець не отримував благословення римських пап. Останнім римським імператором був Франц II Габсбург, після відмови якого у 1806 році від німецької корони Священна Римська імперія припинила своє існування.
Титул Король римлян був ненадовго відроджений Наполеоном Бонапартом 20 березня 1811 року - сам як король Італії з 1805 року він наділив ним свого єдиного сина Наполеона II у день його народження. Вони обоє втратили свої королівські титули 11 квітня 1814 року після позбавлення Наполеона I влади.
all_inclusive
25 січня 2018 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Квентіна Тарантіно
Правила життя
Правила життя Квентіна Тарантіно
Політика
Особистості
Європа
Середньовіччя

Головні події 24 лютого

#ЦейДень
Все про 24 лютого
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left23 лютого
25 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх