У результаті Третього поділу Речі Посполитої у XVIII столітті Литва вимушено стала частиною Російської імперії. Скориставшись її розпадом, 6 лютого 1918 року Литовська Рада, представницький орган литовських повітів, відновлення незалежності Литви. Однак, за два десятиліття країни Балтії, віднесені пактом Ріббентропа-Молотова до радянської зони впливу, були окуповані СРСР, і Литва стала однією з союзних республік.
Після півстоліття тотального контролю на хвилі політики "гласності" і "перебудови", проголошеної у 1985 році Генсеком ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, в СРСР почалось відкрите обговорення раніше заборонених тем, зокрема й нещодавнього історичного минулого, що активізувало громадянські та національні рухи. Заснований у червні 1988 року 35-а активістами Литовський рух за перебудову ("Саюдіс") досить швидко перетворився на потужну легальну політичну силу. Вже до кінця наступного року він нараховував понад 180 тисяч активних членів, значну частину яких становили комуністи, а його риторика боротьби за реформування радянської системи ("боротьби за перебудову") поступилася місцем вимозі досягнення республікою незалежності. Поступово на цю ж платформу перейшла й Комуністична партія Литви на чолі з Альгірдасом Бразаускасом, що вийшла зі складу скомпрометованої КПРС.
Масові акції протесту в умовах поглиблення економічної кризи, правда про роль радянських спецслужб та втрати Литви після анексії 1940 року, що почали відкриватись за відносної лібералізації суспільного життя, разом з очевидним ослабленням Кремля як центру влади стали переконливим аргументом на користь докорінних змін у політичному просторі Литви.
6 серпня 1989 року у Швеції пройшла зустріч, ініційована Верховним комітетом звільнення Литви, міжнародно невизнаним представником парламенту і уряду Литви в еміграції, на якій його керівництвом, а також представниками "Саюдісу", Компартії Литви, світової спільноти Литви та ряду інших литовських громадських організацій було підписано документ, що задекларував спільні дії задля відновлення незалежності Литви.
На перших з часів Другої світової війни вільних демократичних виборах до Верховної ради Литви у лютому 1990 року "Саюдіс" отримав переконливу перемогу, його лідер Вітаутас Ландсбергіс очолив парламент, який у подальшому отримав назву Відновлювальний сейм. 11 березня він одностайно прийняв акт "Про відновлення незалежної Литовської держави" (проголошеної 16 лютого 1918 року), припинення на її теренах дії Конституції СРСР і поновлення чинності Конституції 12 травня 1938 року. Крім того, перебування Литви в складі СРСР було визнано актом окупації, здійсненої відповідно до пакту Ріббентропа-Молотова.
З'їзд народних депутатів СРСР на своєму засіданні 15 березня оголосив дії Литви незаконними і зажадав протягом двох днів скасування прийнятих законів. Президент СРСР Михайло Горбачов здійснив триденний вояж до республіки, намагаючись переконати громадськість та місцеве керівництво у життєвій необхідності залишатися у складі СРСР, у відповідь на що у Вільнюсі відбувся 250-тисячний мітинг, що підтримав відновлення суверенітету Литви.
Не маючи інших важелів впливу, радянське керівництво розпочало проти Литви економічну блокаду, і 29 червня Сейм Литви відклав дату набуття чинності "Акту про відновлення незалежності". Однак, зважаючи на невисоку ефективність блокади, відновити владу над республікою Москва вирішила силовими методами. Намагаючись ізолювати республіканське керівництво й відновити радянську інформаційну монополію, 11 січня 1991 року радянські війська захопили Будинок преси у Вільнюсі, ретрансляційний телевізійний вузол у Неменчині, і стратегічно важливі будівлі у столиці, Шауляї та Алітусі. Оцінивши дії радянських військових як відкриту агресію, Сейм закликав громадян до опору, а МЗС Литви скерувало до МЗС СРСР ноту протесту. Під час штурму 13 січня вільнюського телецентру радянськими військовими було вбито 14, поранено близько тисячі осіб.
Зважаючи на загрозу повторної окупації, 9 лютого 1991 року відбулося загальнореспубліканське опитування з формулюванням: "Чи згодні ви з твердженням Конституції Литовської Республіки, що опрацьовується, яка проголошує, що "Литовська Республіка є незалежною демократичною державою"?" Згідно з офіційними даними, в ньому взяли участь 84% виборців республіки, 90% з яких висловилися за те, щоби Литва стала незалежною демократичною республікою.
Спираючись на результати опитування, 11 лютого 1991 року Верховна рада Литви прийняла закон "Про Литовську державу", згідно з яким зміни до конституційної норми "Литовська Республіка є незалежною демократичною державою" могли вноситися лише шляхом загального опитування (плебісциту) народу Литви за умови згоди на це не менше 3/4 громадян, що мають право голосу. Прийнявши його, Литва засвідчила тверде рішення вийти зі кладу СРСР.
Союзний центр оголосив результати литовського референдуму юридично нікчемними, однак був змушений визнати незалежність Литви 6 вересня 1991 року, коли після Серпневого путчу критично загострилися внутрішні проблеми у самій Росії.
В другій половині 1992 року Росія знову запровадила економічну блокаду. Проте, здійснивши низку реформ, литовське керівництво вже через рік стабілізувало економіку республіки, прийняло нову Конституцію, провело конструктивні переговори з Росією, домігшись виводу її військового контингенту, розмежувавши державний кордон і уклавши низку взаємовигідних торгівельних та економічних угод.
Коментарі
Дивіться також
• Люблінська унія, 1569
• Незалежність Литви, 1918
• Радянська окупація країн Балтії, 1940
• Побоїще у Вільнюсі, 1991
• Проголошення незалежності України, 1991
• Розпад СРСР, 1991