цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Популярна стаття
Капітуляція Фрідріха Паулюса
31 січня 1943 року німецький генерал-фельдмаршал Паулюс разом з групою штабних офіцерів здався у полон і був заарештований. Керована ним Південна група військ 6-ї армії Вермахту припинила опір, що фактично визначило долю німецького наступу під Сталінградом.
На обкладинці: Фрідріх Паулюс
26892
Друга Світова війна
Володимир Лук'янюк
В 1909 році випускник гімназії Фрідріх Паулюс не зміг вступити до військово-морського училища через недостатньо високе соціальне походження і наступного року був зарахований на військову службу як кандидат в офіцери піхотного полку. Першу Світову війну закінчив у чині капітана, а за Веймарської республіки закінчив курси офіцерів Генерального штабу. Завдяки своїм здібностям та старанному виконанню службових обов'язків дослужився до підполковника і в 1934 році став командиром одного з перших в німецькій армії моторизованого батальйону. Як і більшість кадрових офіцерів, Паулюс перший час ставився до нацистів досить насторожено, але потім став тісно співпрацювати з ними, особливо коли Гітлером було прийнято рішення про створення на базі стотисячного рейхсверу потужних німецьких збройних сил.
Завдяки підкресленому відстороненню від політики, службовому завзяттю і високому професіоналізму Паулюс зробив блискучу кар'єру. У серпні 1939 року він вже у чині генерал-майора став начальником штабу 10-ї армії, яка брала участь у Польській 1939 року і Французькій 1940 року кампаніях, за що був нагороджений Залізним хрестом 1-го ступеня і підвищений до генерал-лейтенанта. Будучи першим заступником начальника Генерального штабу, Паулюс займався розробкою оперативно-стратегічних планів, у тому числі плану «Барбаросса» з війни проти Радянського Союзу.
5 січня 1942 року Паулюс був призначений командувачем 6-ю армією, що діяла на Східному фронті. Незважаючи на відсутність бойового і командного досвіду, перше бойове хрещення виявилося вдалим - в складі групи армій «Південь» армія Паулюса зуміла взяти в оточення велике угруповання радянських військ під Харковом, яке було знищене в червні 1942 року, за що він був нагороджений Лицарським хрестом. Влітку 1942 року 6-а армія, що складалась із 17 дивізій, підтримуваних 1200-и літаками, розпочала наступ на Сталінград.
12 вересня після жорстоких боїв німецькі війська підійшли впритул до Сталінграду, і Паулюс віддав наказ протягом десяти днів оволодіти містом. Але попри вихід 15 жовтня до Волги, вкрай тяжкі і малорезультативні вуличні бої з радянськими військами тривали аж до 11 листопада - план швидкого захоплення міста і завершення всієї німецької військової літньо-осінньої кампанії 1942 року був зірваний. Не зовсім вмілі та рішучі дії Паулюса в районі Сталінграду восени 1942 року викликали серйозні нарікання з боку ряду відомих німецьких генералів, які зажадали від Гітлера зняти його з посади, проте Гітлер поставив Паулюсу завдання за будь-яку ціну і в найкоротший термін завершити розгром противника в районі Сталінграда.
Однак вже 23 листопада 6-а армія і частина сил 4-ї танкової армії, що діяла південніше, опинилися в оточенні. Паулюс відмовився йти на прорив, посилаючись на наказ Гітлера зайняти кругову оборону. Спроба генерал-фельдмаршала Еріха фон Манштейна (командувача групою армій «Дон») деблокувати 6-у армію в грудні 1942 року закінчилася повним провалом, і 10 січня 1943 року, після двох відмов Паулюса капітулювати, війська радянського Донського фронту почали ліквідацію оточених німецьких військ.
Фрідріх Паулюс дома в своєму кабінеті, 1955 рік
Фрідріх Паулюс дома в своєму кабінеті, 1955 рік
30 січня 1943 року Гітлер підвищив Паулюса до вищого військового звання — генерал-фельдмаршала. У радіограмамі, відправленій Паулюсу, зазначалося, що «ще жоден німецький фельдмаршал не потрапляв у полон». Проте вранці 31 січня 1943 року Фрідріх Паулюс разом зі своїм штабом здався в полон, а 2 лютого його армія перестала існувати. Із 91 тисячі чоловік, які попали в полон під Сталінградом, до Німеччини через багато років повернулось лише 7 тисяч.
Перебуваючи у таборі військовополонених, Паулюс відмовився брати участь у будь-якій політичній діяльності, однак в серпні 1944 року, після спроби замаху на Гітлера, він виступив по радіо з антифашистським зверненням до німецької армії, закликавши її виступити проти фюрера. Під час Нюренбергського процесу Паулюс виступив у суді на стороні звинувачення, після чого жив із сім'єю в Тюрінгії, а в березні був знову перевезенний до СРСР - його поселили як «особистого гостя» Сталіна на дачі під Москвою, де Паулюс мав свого лікаря, кухаря, ад'ютанта, отримував листи і посилки від рідних. Загалом у полоні Паулюс провів 11 років і 24 жовтня 1953 року він був переданий НДР. У день від'їзду «Правда» опублікувала заяву Паулюса, де говорилося, що він залишає Радянський Союз як друг.
У НДР Паулюсу були надані під охороною вілла в елітному районі Дрездена, машина, ад'ютант і право мати особисту зброю. В якості начальника створюваного військово-історичного центру він читав лекції про військове мистецтво у вищій школі народної поліції, часто виступаючи в пресі із засудженням «західнонімецького мілітаризму» та прославлянням соціалізму, часто підписуючи свої заяви як «генерал-фельдмаршал колишньої німецької армії». Проте йому не довіряли ні в СРСР, ні в НДР - до кінця свого життя він круглодобово був під наглядом спецслужб. Фрідріх Паулюс помер 1 лютого 1957 року, якраз напередодні 14-ї річниці загибелі його армії під Сталінградом. Він був похований в Баден-Бадені біля могили його дружини, яка померла в 1949 році.
Два сини-близнюки Паулюса — Ернст і Фрідріх — були офіцерами-танкістами і брали участь у Другій Світовій війні: 25-річний Фрідріх загинув у лютому 1944 року в Італії, а Ернст, важко поранений під час Сталінградської битви, був комісований з армії, а в 1944-у - заарештованний із-за батька і до кінця війни провів у німецькому концтаборі; у 1970 році 52-річний Ернст Паулюс, так до кінця і не змирившись з переходом батька до комуністів, покінчив життя самогубством. Дочка Ольга, яка часто приїжджала до батька з ФРН, померла у 2003-у.
all_inclusive
7 березня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Викрадення «Мони Лізи»
Сьогодні
Викрадення «Мони Лізи»
Друга Світова війна
Особистості
Європа
Новітня історія

Головні події 31 січня

#ЦейДень
Все про 31 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left30 січня
1 лютогоkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх