цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Смерть королеви Вікторії
22 січня 1901 року у своїй приморській резиденції на острові Вайт на 81 році померла Вікторія I, королева Великобританії і Ірландії, імператриця Індії, 63 роки правління якої важаються часом найвищого розквіту британської держави, піднесенням її економічного розвитку, добробуту суспільства, культури та мистецтв.
На обкладинці: Королева Вікторія, 1899 рік
7325
Політика
Володимир Лук'янюк
Вісімнадцятилітня внучка короля Георга III зійшла на престол у 1837 році по смерті свого дядька Вільгельма IV у період, коли Сполучене королівство Великої Британії і Ірландії вже було сформованою конституційною монархією, в якій правитель не мав політичної ваги, і перші роки на королеву, що конфліктувала з матір'ю, мав сильний вплив прем'єр-міністр Вілья Лем.
У 1840 році Вікторія вийшла заміж за німецького принца Альберта Саксен-Кобург-Готського, який став її головним радником і у шлюбі з яким народилось дев'ять дітей, котрі стали монархами багатьох європейських держав і започаткували правлячу нині Віндзорську династію. Альберт двічі рятував королеву від куль найманих вбивць і по його смерті в 1861 році Вікторія до кінця життя носила по ньому траур, живучи усамітнено у Віндзорському палаці.
Сім'я королеви Вікторії (зліва направо): Аліса (теща російського царя Миколи II), Артур, принц-консорт Альберт, Едвард (майбутній король Едвард VII), Леопольд (дід шведського короля Карла XVI Густава), Луїза, королева Вікторія з Беатрісою (прабабкою короля Іспанії Хуана Карлоса I), Альфред (зять російського імператора Олександра II), Вікторія (матір кайзера Вільгельма II), Єлена. Віндзорський палац, 26 травня 1857 року
Сім'я королеви Вікторії (зліва направо): Аліса (теща російського царя Миколи II), Артур, принц-консорт Альберт, Едвард (майбутній король Едвард VII), Леопольд (дід шведського короля Карла XVI Густава), Луїза, королева Вікторія з Беатрісою (прабабкою короля Іспанії Хуана Карлоса I), Альфред (зять російського імператора Олександра II), Вікторія (матір кайзера Вільгельма II), Єлена. Віндзорський палац, 26 травня 1857 року
У 1840-х роках внутрішня політика Британії, на яку королева намагалась впливати призначенням міністрів, визначалась ситуацією в охопленій голодом Ірландії. Смерть до півтора мільйона чоловік, еміграція і зубожіння населення зумовили прийняття «Закону про вільну торгівлю», який став частиною загальної тенденції створення відкритого, заснованого на конкуренції суспільства. Це привело до більш інтенсивного промислового, культурного, політичного і наукового розвитку країни і, зокрема, дало досить спокійно пережити період революцій, які охопили Європу в 1840-х роках.
Протягом періоду реформ 1850-х зовнішньополітична ситуація для Великобританії складалась відносно спокійно. За час правління Вікторії країна фактично уникла великих воєн і конфліктів, що також сприяло економічному розвитку. Навіть Кримська війна 1854-56 років, коли Британія з Францією виступили проти посилення імперських позиції Росії на Балканах, виявилась локальним конфліктом. Основні її зовнішньополітичні зусилля були зосередженні на Сході (Опіумні війни з Китаєм і завоювання Індії) і Африці, значна частина якої опинилася під владою Британії. Найсуттєвішими її завоюваннями цього періоду став Єгипет з Суецьким каналом. Одночасно деякі давні колонії Британії отримали право на створення власних урядів, при тому, що Вікторія і далі лишалась главою Австралії, Нової Зеландії і Канади.
Незважаючи на те, що період правління Вікторії став часом безпрецедентних змін у Великобританії, моральні устої суспільства у Вікторіанську епоху значно посилились. Зміцнення позицій середнього класу привели до поширення в суспільстві основних його цінностей - працелюбності, пунктуальності, тверезості, економності. Прикладом такої поведінки була сама королева Вікторія, котра по смерті чоловіка своє життя повністю підпорядкувала сім'ї, чим вигідно відрізнялась від двох своїх попередників на троні. Це справило сильний вплив на більшу частину аристократії, яка відмовилась від скандального і показного стилю життя, і на суспільство вцілому, в якому утвердились патріархальні порядки, гіпертрофовані сімейні цінності, поширились жорстокі фізичні покарання, надмінна стриманність у поєднанні з лицемірством і святенництвом.
У 1876 році Вікторія стала імператрицею Індії, а у 1887-у Британська імперія відсвяткувала золотий ювілей її правління за участю 50 королів і принців. Вона правила 63 роки - більше, ніж будь-хто з британських монархів і царствуючих королев у світі, і в ці роки Британія пережила період свого промислового, культурного, політичного, наукового та військового розквіту. Шлюби дев'яти дітей Вікторії з представниками королівських і знатних родин зміцнили зв'язки між династіями Європи і принесли Вікторії прізвисько «Бабуся Європи» - серед її нащадків королева Великобританії Єлизавета II, король Норвегії Гаральд V, король Швеції Карл XVI Густав, королева Данії Маргрете II, король і королева Іспанії Хуан Карлос I та Софія, російська імператриця Олександра Федорівна (дружина Миколи II).
В останні роки свого життя Вікторія важко пересувалась із-за ревматизму і погано бачила із-за катаракт на обох очах. З її смертю 22 січня 1901 року, при якій був присутній син і спадкоємець Едвард VII і улюлений внук імператор Німеччини Вільгельм II, перервалась Гановерська династія на британському престолі. Вікторія була похована 2 лютого у заміській резиденції Фрогмор-хаус у Віндзорському парку за написаними нею власноруч у 1897 році інструкціями - за воєнним ритуалом, у білому платті, своїй весільній вуалі і з великою кількістю сувенірів, покладених у труну в пам'ять про дітей, чоловіка та друзів.
Спадкоємець Вікторії Едвард VII, який практично не допускався матір'ю до державних справ, був її повною протилежністю - життєлюбний, енергійний, великий любитель жінок, спорту, полювання і вечірок, правив лише 9 років, за які зумів налагодити хороші стосунки з більшістю правителів Європи, за виключенням свого племінника імператора Німеччини Вільгельма II, політика якого різко змінилась зі смертю його бабки королеви Вікторії і врешті привела до Першої Світової війни.
all_inclusive
22 січня 2015 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Правила життя Пабло Пікассо
Правила життя
Правила життя Пабло Пікассо
Політика
Особистості
Жінки
Європа
Нова історія

Головні події 22 січня

#ЦейДень
Все про 22 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left21 січня
23 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх