цей день
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Ірландська війна за незалежність
21 січня 1919 року 73 депутати від Ірландії відмовились визнати повноваження парламенту Сполученого Королівства і, створивши власний парламент та уряд, підтвердили проголошення незалежності Ірландії, зроблене під час Великоднього повстання 1916 року. Того ж дня вони прийняли «Послання до вільних народів світу», яким звернулись до світової громадськості з проханням визнати незалежність Ірландії та повідомили, що країна перебуває у стані війни з Великобританією.
На обкладинці: Прапор Ірландії
5388
Політика
Володимир Лук'янюк
Ірландія увійшла до складу Великої Британії в 1800 році як складова частина Сполученого Королівства Великобританії та Ірландії, втративши при цьому власний парламент, натомість отримавши представництво в британському. Це з самого початку викликало протест націоналістичних сил, які виступали проти подібного союзу, але впродовж століття вони не змогли домогтись автономізації Ірландії ні конституційним ні революційним шляхом. Лише 18 вересня 1914 року британський парламент прийняв «Акт про уряд Ірландії», який зароваджував створення двопалатного ірландського парламенту. Його імплементація була відкладена до завершення Першої Світової війни, що викликало невдоволення у більшій частині Ірландії і вилилось у збройне повстанняв в Дубліні, організоване членами підпільної націоналістичної організації «Ірландське Республіканське Братство» (ІРБ).
В ході Великоднього повстання члени ІРБ, які об'єднались із парамілітарними організаціями «Ірландська Цивільна Армія» Джеймса Конноллі, «Жіноча Рада» графині Констанції Маркевич та «Ірландські добровольці» Патріка Пірса, в квітні 1916 року проголосили незалежність Ірландської Республіки, але через чисельну перевагу британської армії були змушені капітулювати на шостий день боїв у Дубліні. Після придушення Великоднього повстання британський уряд намагався ввести в дію «Акт про уряд Ірландії» у 1916 та 1917 роках, проте обидва рази зазнавав невдачі через протидію Палати лордів, де була сильна підтримка проанглійської партії Ірландський юніоністський альянс (ІЮА).
Проти «Акту» виступала також і ірландська партія лівого спрямування Шин Фейн, на чолі з одним із небагатьох уцілилих керівників Великоднього повстання Імоном де Валера - він був засуджений до страти, яку через його американське громадянство замінили на пожиттєве ув'язнення. Амністований у червні 1917 року, через місяць Валера був обраний членом палати громад британського парламенту, а на загальних виборах у грудні 1918 року Шин Фейн під його керівництвом здобула більшість місць в британському парламенті від Ірландії.
Імон де Валера (1882-1975), один з керівників Великоднього повстання (1916), Тимчасовий президент Ірландії (1921-1922), триразовий прем'єр-міністр Ірландії, автор першої ірландської конституції (1937), 1922 рік
Імон де Валера (1882-1975), один з керівників Великоднього повстання (1916), Тимчасовий президент Ірландії (1921-1922), триразовий прем'єр-міністр Ірландії, автор першої ірландської конституції (1937), 1922 рік
21 січня 1919 року 73 депутати британського парламенту від Ірландії відмовились визнати повноваження парламенту Сполученого Королівства, оголосили про створення зі свого числа однопалатного парламенту Ірландської Республіки, які того ж дня підтвердили проголошення незалежності Ірландії, зроблене під час Великоднього повстання 1916 року, і прийняли «Послання до вільних народів світу», яким звернулись до світової громадськості з проханням визнати незалежність Ірландії та повідомили, що країна перебуває у стані війни з Великобританією.
Того ж дня в графстві Тіпперері членами Ірландської Республіканської Армії (ІРА), створеної ірладським парламентом на основі 100-тисячної ІРБ, було вбито двох членів британської цивільної поліції, які стали першими жертвами війни за незалежність Ірландії, - після заборони британським урядом діяльності ірландського паламенту і партії Шин Фейн конфлікт перейшов у партизанську війну ІРА проти британських окупаційних адміністрацій.
Вона тривала, в основному, в провінціях Мюнстер, Дублін та Ольстер і після ескалації насилля в кінці 1920 року - першій половині 1921-го завершилась підписанням 6 грудня 1921 року договору між урядами Великої Британії та Ірландської Республіки, яким остання припиняла своє існування і перетворювалась на британський домініон під назвою Ірландська Вільна держава в межах 26 графств, а шість із дев'яти північно-східних графств Ольстера зі столицею у Белфасті офіційно відокремлювалась від решти Ірландії і залишалися в межах Сполученого Королівства.
all_inclusive
17 січня 2017 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.
Сподобалась стаття?
Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також

Політика
Європа
Новітня історія
Інтербелум

Головні події 21 січня

#ЦейДень
Все про 21 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left20 січня
22 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх