Битва
біля Паніпата
14 січня 1761 року біля міста Паніпат у Північній Індії відбулась одна з найбільших битв XVIII століття — війська Афганської імперії, що виступали у союзі з мусульманами занепалої Імперії Моголів, здобули перемогу над індуїстською армією Конфедерації Маратхів, підтримуваною французами. З обох боків у ній взяло участь більше 125 тисяч чоловік, близько 70 тисяч з яких загинули першого ж дня; ще близько 40 тисяч маратхів було вирізано на наступний день після пермоги афганців.На обкладинці: Портрет Ахмад-шаха Дуррані (1722-1772), близько 1757 року © Національна бібліотека Франції
40955
Читати 5 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У 1659 році раджа Шиваджи, що правив однією з найбільших держав у Західній Індії на землях народності маратхі, вступив у конфлікт зі своїм сюзереном султаном Біджапуру Алі Аділ-шахом II, що привело до тривалої війни, з якої Шиваджи вийшов переможцем — у 1674 році він прийняв царський титул і проголосив створення самостійної Маратхської конфедерації зі столицею у місті Райгад (нині — околиця міста Махад в індійському штаті Махараштра), першої за довгі століття мусульманського панування індуїстської держави.

По смерті Шиваджи його син Самбхаджі зумів відстояти незалежність у 27-літній Деканській війні з Імперією Великих Моголів 1681-1707 років і в 1737 році завдати моголам вирішальної поразки у битві біля Делі. У 1758 році маратхи захопили місто Лахор, що перебувало під владою пуштунської держави зі столицею у Кандагарі, заснованої десятиліття перед тим Ахмад-шахом Дуррані. У відповідь він наступного року розбив маратхські гарнізони Пенджабі, захопивши який зумів залучити на свій бік місцеві пуштунські та афганські племена, і силами 100-тисячної армії рушив вглиб Індії.

На цей час держава Маратхі зі столицею у місті Пуна займала територію від Інду на Заході та Гімалаїв на Півночі до майже півдня півострова Індостан. Її роль в регіоні була настільки значною, що 7-й пешва (глава уряду) Баладжі Баджі Рао здійснив спробу посадити на престол Імперії Моголів свого сина Вішваса. Розцінюючи це як загрозу власному існуванню, мусульманське духовенство Індії підтримало вторгнення Ахмад-шахом Дуррані, який у липні 1760 року зумів залучити на бік "армії ісламу" заможне могольське князівство Ауд. На його боці виступила і Французька Ост-Індська компанія, яка в Індостані протистояла союзниці маратхів Битанській Ост-Індській компанії, підтримавши афганців артилерією і боєприпасами.

У відповідь 2 серпня 1760 року 60-тисячна армія маратхів захопила Делі, після чого рушила на Північ, без бою зайняла місто Паніпат (нині — Хар'яна, за 90 км від Делі), де розмістила свої основні сили, і 17 жовтня невеликим загоном розбила частину афганського війська біля селища Куніпура на березі ріки Джамна. Це, однак, не зупинило Дуррані і 25 жовтня його армія зуміла переправитись через Джамну і швидким маршем дісталась Паніпату. В результаті двомісячної облоги афганці повністю відрізали місто від шляхів постачання і у кінці грудня в ньому почався голод.

На світанку 14 січня 1761 року у відчайдушній спробі прорвати блокаду війська під командуванням Садашіва Бхау вийшли за мури Паніпату і близько 8-ї ранку артилерійським обстрілом атакували афганців. Прицільний гарматний вогонь вніс сум'яття в ряди супротивника, частина підрозділів якого втекла з поля бою, а Дуррані був змушений кинути у бій свою осбисту гвардію. Однак до середини дня чисельна перевага афганців далась в знаки, а загибель від випадкової кулі спадкоємця престолу Вішвасрао підірвала моральні сили індуїстської армії — маратхі почали відступати, зазнаючи великих втрат. Після невдалої кавалерійської контратаки маратхів, під час якої загинув головнокомандуючий Бхау, доля битви була вирішена.

За кількістю учасників і загиблих протягом одного дня битва біля Паніпата вважається чи не найбільшою і найкровопролитнішою у XVIII столітті: з обох боків у ній брало участь понад 125 тисяч чоловік, від 50 до 80 тисяч з яких загинули (афганці втратили від 20 до 40 тисяч чоловік, маратхі — 30-40 тисяч); ще близько 40 тисяч захоплених у полон мартхів було холоднокровно вирізано наступного дня

Незважаючи на те, що Ахмад-шах Дуррані вдовольнився лише повернутими назад територіями у Північній Індії і щорічною даниною від Імперії Великих Моголів, поразка у битві при Паніпаті мала фатальні наслідки для держави Маратхі — залишаючись найбільшою в Індостані, вона пережила десятиріччя занепаду, після якого так і не змогла повернути колишньої могутності. Її претензії на панування в Індії стали причиною трьох війн з Британською Ост-Індською компанією, остання з яких завершилась у 1818 році розпадом держави, більша частина якої перейшла під британське управління.

Держава Дуррані проіснувала не набагато довше Держави Маратха — зі смертю Ахмад-шах у 1773 році його нащадки не збогли утримати в єдності гігантські території, що охоплювали сучасні північно-східний Іран, східний Туркменістан, Афганістан, Пакистан і північно-західну Індію, країну охопили міжплемінні війни, які привели до втрати більшості володінь і її розпаду у 1823 році на окремі князівства.

Друк 5
Ганна Дзекан спеціально для © «Цей день в історії», 6 листопада 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 14 січня

Початок Англійської революції

1642
#ЦейДень

Все про 14 січня

Події, факти, персоналії

Таємна конференція у Касабланці

1943

Ядерне роззброєння України

1994

Клінтон, Єльцин і Кравчук у Москві

1994

Революція в Тунісі

2011