Завершення
Дарданельської операції
9 січня 1916 року поразкою країн Антанти завершилась битва при Галліполі за контроль над протоками Дарданели та Босфор. Натомість Османська імперія здобула одну з найбільших своїх перемог у Першій світовій війні, що спонукало Болгарію стати союзницею Німеччини.На обкладинці: Евакуація британських військ з півострова Галліполі. Затока Сувла, січень 1916 року
23791
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

У Першу Світову війну Османська імперія офіційно вступила 31 жовтня 1914 року, через три місці після підписання з Німеччиною союзного договору. Через тиждень вона розпочала бойові дії у Закавказзі, прагнучи відновити свої колишні провінції, Месопотамії, щоб взяти під контроль нафтові родовища, і закрила рух кораблів через Босфор, що сполучав Середземне і Чорне моря.

Втративши торгові шляхи між Англією і Францією та Росією континентальною Європою і Балтійським морем, контрольованим Німеччиною, і опинившись перед загрозою окупації Туреччиною Суецького каналу, в листопаді 1914 року перший лорд Адміралтейства Вінстон Черчілль ініціював воєнно-морську операцію для деблокування Дарданелл і відкриття проходу у Чорне море, яка розпочалась 19 лютого 1915 року з масованого обстрілу англо-французьким флотом укріплень в районі міста Кумкале, після чого 18 березня була здійснена невдала спроба увійти в Дарданели і того ж дня захопити Константинополь.

Невдачею завершилась і спроба десантуватись на півострів Галліполі, здійснена 25 квітня, — британські війська лише за перший день втратили 18 тисяч чоловік убитими, а вцілілі підрозділи до 27 квітня були скинуті турками у море, де застарілі англійські і французькі лінкори були атаковані німецькими кораблями, що прийшли на підкріплення союзнику.

Невдалим виявився також рейд французьких субмарин, які були зупинені мінними загороджувальними полями, а також ще одна спроба десанту 7 травня 1915 року, котра тривала два тижні, і привела до настільки величезних втрат з обох сторін, що 24 травня було оголошено дводенне перемир'я для поховання загиблих. Після цього битва на Галліполі перейшла у позиційні бої, а основні дії знову перенеслись на море, де англо-французький флот безуспішно проривався у Дарданели і не зумів захопити острів Кріт.

Після цих невдач англо-французьке командування прийняло рішення збільшити чисельність військ, які 6 серпня здійснили спробу десантуватись в затоці Сувла — захопивши кілька висот на узбережжі, британські, австралійські і новозеландські війська не змогли просунутись вглиб півострова Галліполі і, зазнавши значних втрат вбитими і полоненими, 15 серпня були змушені припинити атаку, лише закріпившись на узбережжі.

Від наміру надіслати їм на допомогу близько 100 тисяч французьких військ довелось відмовитись у кінці вересня, коли поразки зазнала Сербія, — після захоплення 9 жовтня 1915 року австро-угорськими військами Белграду Франція і Англія були змушені з-під Галліполі перекинути значні сили у Македонію і 7 грудня британський уряд віддав наказ про згортання Дарданельської операції і евакуацію військ з Галліполі, яка завершилася 9 січня 1916 року.

За час Дарданельської операції з обох боків було втрачено 390 тисяч чоловік, з них 117 600 убитими

Поразка у битві при Галліполі привела до відставки її ініціатора Вінстона Черчілля і мала катастрофічні наслідки для союзників — Британія, Франція, Австралія та Нова Зеландія убитими, пораненими і зниклими без вісті втратили 140 тисяч чоловік. Османська імперія втратила чверть мільйона, але для неї Дарданельська операція стала тріуфальною зі стратегічної і моральної точки зору, що спонукало Болгарію прийняти пропозицію Німеччини, яка за участь у війні на її боці надала велику фінансову позику і гарантувала приєднання до неї територій у Македонії, Фракії і Добруджі, втрачені у Другій Балканській війні, — 15 жовтня 300-тисячна болгарська армія атакувала Сербію і вже 10 листопада в районі Косово з'єдналась із автро-угорськими військами, які рухались з Півночі.

У Туреччині перемога у Дарданельській кампанії з часом стала символічною також завдяки тому, що у боях біля порту Чанаккале 18 березня 1915 року відзначився полковник Мустафа Кемаль, воєнний аторитет якого дозволив йому у травні 1919 року очолити війну за незалежність Туреччини, першим президентом якої він став у жовтні 1923 року.

Друк 1
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 8 січня 2017. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

Головні події 9 січня

Ясський мир

1792
#ЦейДень

Все про 9 січня

Події, факти, персоналії

Винайдення фотографії

1839

Перший iPhone

2007