сьогодні
Заголовки
arrow_drop_down
Хронологія
Теми
популярні статті
Регіони
нові статті
Правила життя
Фотоісторії
Ще
arrow_drop_down
Моя історія
Підтримати
search menu
Англійська революція
4 січня 1642 року король Карл I віддав наказ заарештувавати лідерів непокірного йому парламенту, що стало початком революції і громадянської війни, в результаті якої Англія була проголошена республікою.
На обкладинці: Карл I Стюарт, портрет Деніела Майтенса (1632 р.)
10000
Політика
Володимир Лук'янюк
За правління королеви Єлизавети Тюдор Англія стала однією з ведучих держав Європи, суперницею католицької Іспанії в боротьбі за світове панування, - почалась колонізація Північної Америки, в країні розвивались мистецтво та науки, промисловий підйом вимагав зміни економічної системи виробництва і торгівлі, які обмежувалась державними монополіями. Яків I Стюарт продовжив політику Єлизавети, зміцнюючи монархічну владу, а його поміркованість і здатність до компромісів забезпечили сорокарічний період миру в Англії за рахунок деяких поступок парламенту, який отримав право на оголошення імпічменту вищим посадовим особам країни і право контролю за королівськими видатками.
Однак за правління Карла I, сина Якова, який помер в 1625 році, конфлікт із парламентом із-за непомірних військових витрат та податків змусив обидві його палати 28 травня 1628 року подати королю т. зв. «Петицію про право», яка вимагала згоди парламенту на запровадження податків та гарантій недоторканність англійських підданих, яких можна було б покарати лише за рішенням суду. Відмовившись її прийняти, Карл розпустив парламент і наступні 11 років правив одноосібно. Він кілька разів піднімав податки, розширив повноваження королівських монополій, проте, не маючи грошей на ведення війни з Шотландію, був змушений в травні 1640 року скликати парламент, який відмовився йти на зустріч королю без розгляду скарг на свавілля королівських чиновників.
«Короткий парламент» пропрацював лише три тижні і також був розпущений, однак у листопаді був скликаний знову і його лідери на чолі з Джоном Пімом висунули королю ще жорсткіші вимоги - заборона утримувати постійну армію, відміна економічних нововведень останнього десятиліття, контроль парламенту над діяльністю церкви, главою якої був король, і не більше трирічної перерви між скликаннями парламенту.
Крім реформ, направлених на заборону одноосібного правління країною, 22 листопада 1641 року невеликою більшістю голосів парламент подав королю петицію з переліком 150 злочинів, вчинених його чиновниками, які той відмовився розглядати, а після оголошення намірів звинуватити королеву, сестру французького короля Людовика XIII, у змові католиків, 4 січня 1642 року Карл особисто прибув до палати громад з наміром арештувати лідерів парламенту. Попереджені заздалегідь Джон Пім, Артур Хаселріг, Джон Хемпден, Дензіл Оллес і Вільям Строд зуміли втекти з Лондона, після чого король терміново переїхав у Йорк, де почав збирати армію, розуміючи неминучість збройного протистояння з парламентом.
Джон Пім
Джон Пім
22 серпня 1642 року він розпочав наступ на Лондон, проте після перших успіхів зазнав ряд поразок від армії парламенту, яку очолив Олівер Кромвель, і після розгрому у вирішальному бою при Незбі 14 червня 1645 року Карл I був змушений здатися в полон. 30 січня 1649 року за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу» він був обезголовлений. 19 травня того ж року парламент прийняв «Акт про оголошення Англії республікою», вищим органом якої стала Державна рада на чолі з Олівером Кромвелем.
2 січня 2016 © Володимир Лук'янюк спеціально для «Цей день в історії». Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 3.0 Неадаптована» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку. Сподобалась стаття? Підтримайте чашкою кави.

Коментарі

Дивіться також



20 ТИСЯЧ СЛІВ

чужомовного походження
Політика
Європа
Середньовіччя

Головні події 4 січня

#ЦейДень
Все про 4 січня
Події, факти, персоналії
keyboard_arrow_left3 січня
5 січняkeyboard_arrow_right
© 2001-18
info_outline
format_color_fill

Наверх