Куба здобула незалежність в 1898 році за підсумками Іспано-американської війни, але залишалася під протекторатом США до травня 1902 року. У 1933 році в результаті військового перевороту було зміщено уряд Герардо Мачадо і країна опинилась фактично під владою Фульхенсіо Батісти, керівника «Повстання сержантів», який став начальником штабу армії. У 1940 році Батіста при підтримці коаліції політичних партій, куди входила і Комуністична партія Куби, переміг на виборах і став першою особою країни не лише де-факто, але й де-юре.
У 1958 році Батіста погодився на проведення президентських виборів, на яких перемогу здобув його протеже Андрес Ріверо. Проте на цей час партизанські загони Кастро вже були на підступах до Гавани і рухались до столиці з чотирьох напрямків. У ніч на 1 січня 1959 року, після того як загони під керівництвом Че Гевари отримали перемогу у битві під Санта Кларою, Фульхенсіо Батіста вилетів до Домініканської республіки; цього ж дня Кубу залишив губернатор Гавани брат Батісти Франсиско і його особистий друг мафіозі Меїр Ланскі.
Спроба військових перебрати на себе владу в Гавані зазнала невдачі — 1 січня капітулював гарнізон Сантьяго і повстанці зайняли місто, яке було оголошене тимчасовою столицею Куби. Вранці 3 січня загони Фіделя Кастро, до яких приєднались 2 тисячі колишніх солдатів та офіцерів урядової армії з артилерію і танками, почали наступ на Гавану, котра була зайнята 8 січня. У лютому 1959 року було створено революційний уряд на чолі з Фіделем Кастро, а в липні президентом країни став Освальдо Дортікос Торрадо.
Започаткована новим урядом низка соціально-економічних реформ, в результаті яких було ліквідовані великі поміщицькі землеволодіння, націоналізовано банківські установи, цукрово- та нафтопереробні заводи, електричні та телефонні компанії, що належали американським компаніям, привела до конфронтації із США та розриву дипломатичних стосунків 2 січня 1961 року. Після перемоги над десантом кубинських емігрантів на Кубу в бухті Свиней, організованого ЦРУ, Кастро звернувся до СРСР по військову допомогу і наступного року на Кубу прибуло більше 20 тисяч радянських військовослужбовців.
Подальше зближення Куби з СРСР, що проявилось у спробі розмістити радянські ядерні ракети поблизу кордонів США, а також значні економічні втрати американських компаній в результаті соціалістичного напрямку розвитку Куби, привели до майже повного ембарго країни, яке було підтримане країнами НАТО і Організацією американських держав. Подальша участь Куби у військових подіях за її межами привела до ще більшого посилення санкцій проти неї і станом на грудень 2010 року прямі втрати Куби від санкцій склали (з врахуванням інфляції) 975 млрд долларів США.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ'ЯН
Коментарі
Дивіться також
• Десант в бухті Свиней, 1961
• Карибська криза, 1962
• Арешт Ернесто Че Гевари, 1967
• Відставка Фіделя Кастро, 2008