search
close
search
фр., від лат., уповноважений
1. У різних країнах службова особа, наділена урядом особливими повноваженнями. У Франції за часів революції кінця 18 сг. К. називалися уповноважені Конвенту. В Україні: а) в 1917-46 рр. (до утворення міністерств) член уряду, який очолював центральний галузевий орган державного управління (народний комісаріат); б) У 1918 — 42 рр. (з перервами) представник Комуністичної партії і Рад. уряду в армії та флоті, що поділяв з командиром відповідальність за виконання бойового завдання, за бойову, політичну й матеріально-господарську підготовку частини; в) особа, яка очолює військовий комісаріат. 2. У деяких країнах — чиновник, що виконує поліцейські функції.
❮ Комісія
Комісаріат ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24