1. Містична течія в юдаїзмі, що поєднувала елементи гностицизму і неоплатонізму з юдейською вірою в Біблію як світ символів. За середньовіччя набула певного поширення в християнстві. 2. Релігійне пояснення світу у часи Середньовіччя за допомогою символічного тлумачення єврейських «священних текстів», у яких словам, числам надавалося містичне значення. 3. перен. Ненаукові висновки, зроблені на основі випадкових ознак або штучно підібраних фактів; щось незрозуміле, заплутане.