search
close
search
лат., від диктую, наказую
1. У Стародавньому Римі — призначена сенатом особа з необмеженими повноваженнями. 2. Особа з необмеженою владою. 3. перен. Людина, яка ігнорує громадську думку, керується принципами грубого адміністрування.
Див. також: Автократ, Деспот, Монарх, Тиран.
❮ Диктат
Диктатура ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24