search
close
search
лат. gladius — кортик
1. Короткоклинковий римський меч довжиною 55 — 85 см., прийнятий на озброєння у Римській імперії з IV століття до н. е. по ІІ століття н. е. і був типовою холодною зброєю легіонерів; виготовлявся із заліза. 2. біол. Недорозвинена мушля кальмара.
Гладіус
Див. також: Багнет, Еспадон, Есток, Катана, Кинджал, Копіс, Шабля, Шпага, Ятаган.
❮ Гладіолус
Глазет ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24