search
close
search
іт. banda — загін від лат. bandum — прапор
1. Основна військова і територіальна адміністративна одиниця Візантійської імперії на чолі з комітом; сім Б. утворювали турму. 2. Озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні — всяка злочинна зграя, кліка. 3. Мідний духовий оркестр, що в деяких оперних виставах супроводжує дію на сцені або за сценою; в симфонічній музиці — додатковий ансамбль, розміщений окремо від основного складу оркестру.
Див. також: Турма, Фема.
❮ Банат
Бандаж ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24