1. Арбалет, призначений для метання свинцевих куль. Мав залізний чи мідний ствол із щілинами з боків, в котрі виходили вушка циліндра, що рухався у каналі ствола; до вушок прив'язувалась тятива лука. 2. Гладкоствольна гнотова рушниця, яку заряджали з дула і стріляли круглими кам'яними й свинцевими кулями; пороховий заряд підпалювався через запалювальний отвір у казенній частині ствола. Була поширена в 14 — 16 ст. в Західній Європі. В 16 ст. А. називали легку вогнепальну зброю калібром від 12,5 до 18,5 мм, із стволом довжиною від 60 см і загальною довжиною від 1,2 до 2,4 м, з різними типами замків. У 17 ст. всі зразки легкої багато декорованої вогнепальної зброї, для того, щоб відрізнити їх від важких бойових мушкетів, називали А. Вони мали як правило колісцевий замок, приклади німецького типу, а їхній калібр дорівнював 10 мм. У 18 ст. А. називали різні типи ручної вогнепальної зброї.