Халіфат: 1. Система державного ладу з теократичною владою у феодальних мусульманських країнах. 2. Феодальна держава на чолі з халіфом, що утворилася внаслідок арабських завоювань.

Гулями: 1. Раби в мусульманських країнах за середньовіччя. 2. Постійна кінна гвардія в Арабському халіфаті з IX по XIII ст. 3. В Делійському султанаті (Індія) — гвардійці-раби тюркського походження; делійські султани в 1206-90 рр. 3. В Османській імперії середніх віків — рядові воїни феодального ополчення.

Зульфікар: меч пророка Мухаммеда. По його смерті перейшов до четвертого "праведного халіфа" Алі ібн Абу Таліба. За легендами чарівний З. захищає кордони мусульманського світу від ворогів.

Імам: 1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської громади, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі. 4. Верховний правитель шиїтів. 5. Духовна особа, що керує відправою у мечеті, головний мулла в мечеті.

Ісмаїліти: одна з найпоширеніших шиїтських течій в ісламі, що виникла в період арабського халіфату в другій половині VIII ст. Назва походить від імені старшого сина шиїтського імама Джафара ас-Садика (шостий шиїтський імам) — Ісмаїла.

Мамелюки: історично — воїни-раби, згодом — звільнені для несеня військової служби раби тюркського й кавказького походження, з яких складалася гвардія Аббасидським халіфів, згодом — єгипетських султанів з династії Айюбідів XIII ст. Інша назва — мамлюки.

Мухаджири: 1. Мусульмани, які, рятуючись від переслідувань язичників у Мецці, переселились спочатку в Ефіопію (615 р.), а потім — у Медину (622 р.). М. разом з мединськими ансарами склали основу ранньої мусульманської громади і заклали основу мусульманської державності. Всі праведні халіфи були з числа М. 2. Мусульмани, які заради порятунку віри переселяються в інші держави.

Сарацини: кочівники, що на початку нашої ери жили на території сучасної Палестини, Сирії. Узагальнено — житель Арабського халіфату (VII — XIII ст.).

Сунізм: основний (ортодоксальний) напрям ісламу (на відміну від шиїзму), представники якого вважають, що халіфом може бути лише людина з хорошою репутацією, знаннями богослова і правознавця вищого рангу. Виник у 7 ст. Прихильники С. (суніти) поряд з Кораном джерелом віровчення визнають і Сунну.

Суніти: прихильники ортодоксального напрямку в ісламі, які вважають, що халіфом може бути лише людина з хорошою репутацією, знаннями богослова і правознавця вищого рангу.

Тайфа: історико-географічна назва мусульманських князівств, що постали після розпаду в 1031 році Кордовського халіфату. Могли мати різну форму правління — еміратів чи олігархічних республік.

Тугра: тогра; персональний знак правителя (султана, халіфа, хана), що містить його ім'я і титул. Оформляється у вигляді орнаментально прикрашеної арабської в'язі (не обов'язково арабською мовою).

Фітна: 1. Те, що відволікає від істини. 2. Громадянська війна в епоху Арабського халіфату.

Хариджити: перша в історії ісламу релігійно-політичне угрупування, яке відділилось від основної частини мусульман (сунітів). Першими Х. стали 12 тисяч воїнів з армії Алі ібн Абі Таліба, четвертого праведного халіфа, двоюрідного брата і зятя Мухаммеда, які збунтувались в 657 році. В наш час проживають в основному в Омані, де складають більшість населення.

Шиїзм: один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі, послідовники якого визнають четвертого праведного халіфа і його нащадків єдиними законними спадкоємцями і духовними наступниками пророка Мухаммеда.