Сенатор: член сенату.

Арсенати: солі миш'якової (арсенатної) кислоти.

Вето: 1. У Стародавньому Римі — заборона одним з консулів введення в дію рішення іншого консула або заборона трибуном введення в дію рішення сенату. 2. Право верховної влади забороняти або припинити введення в дію законопроекту, прийнятого законодавчою установою; В., як правило, належить монархові або президентові, а також верхній палаті парламенту щодо законопроектів, прийнятих нижньою палатою. 3. В міжнародному праві В. іноді називають право постійного члена Ради Безпеки ООН заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.

Декрет: 1. Постанова верховної влади з якогось питання, що має силу закону, напр. у Стародавньому Римі — акт сенату, консула, імператора. 2. Законодавчий акт найвищих органів Французької республіки кінця 18 ст. і Паризької комуни 1871 р. 3. Урядовий акт, що видається в порядку виконання, управління, на відміну від законодавчих актів.

Декуріони: 1. Члени рад (сенатів або курій) у Стародавньму Римі. 2. У часи ранньої Римської імперії — найвищий суспільний стан у містах.

Диктатор: 1. У Стародавньому Римі — призначена сенатом особа з необмеженими повноваженнями. 2. Особа з необмеженою владою. 3. перен. Людина, яка ігнорує громадську думку, керується принципами грубого адміністрування.

Еквіти: історично — військова кавалерія у Давньому Римі з числа патриціанська знаті, після реформи VI ст. до н. е. — частина вищого цензового розряду римських громадян, з III ст. до н. е. — другий після сенаторів привілейованих суспільний стан; вершники.

Капітолій: 1. Один з семи пагорбів, на яких був розташований Стародавній Рим. Тут відбувалися народні збори, іноді засідання сенату в Капітолійському храмі. 2. Назва будинку конгресу США у Вашінгтоні.

Каштелян: 1. За раннього середньовіччя сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею, який здійснював військові, судові й фіскальні функції у каштелянії — адміністративній окрузі, що прилягала до фортеці. 2. Згодом — доглядач замку або громадського будинку. 3. Сторож у католицькому храмі. 4. Почесний титул польського сенатора у 15-18 ст. 5. Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.

Куріали: привілейований стан, члени общинних рад міського сенату в Римській імперії. Спочатку мали назву декуріони.

Курія: 1. У Стародавньому Римі — одиниця родової організації суспільства, що складалася з 10 родів. 2. У Римі періоду імперії — міський сенат; будинок, де збирався сенат. 3. Феодальна К. — за середньовіччя рада і суд при сеньйорі з його найближчих васалів. 4. Папська К. — сукупність центральних установ для управління католицькою церквою. 5. Виборча К. — в деяких країнах, встановлювана за становою, майновою, класовою, національною та релігійною належністю категорія виборців, яка користується певними виборчими нормами.

Легат: 1. У Стародавньому Римі посол; у період пізньої республіки призначувана сенатом службова особа, що перебувала при полководцях або правителях провінцій як їх помічник; у період принципату — намісник імперської провінції. 2. Духовна особа, дипломатичний представник папи римського у країні, що не має дипломатичних відносин з Ватиканом. 3. У цивільному праві — доручення в заповіті спадкоємцю виконання якогось зобов'язання на користь іншої особи (осіб).

Маккартизм: реакційна течія в політичному житті США початку 50-х років 20 сторіччя, спрямована на придушення комуністичних ідей. Пов'язана з діяльністю сенатора Дж. Маккарті.

Обер-прокурор: 1. Службова особа, яка очолювала департамент в сенаті в дореволюційній Росії. 2. Особа, що очолювала синод у дореволюційній Росії.

Оптимати: консервативне політичне угруповання у Стародавньому Римі, яке відображало інтереси нобілітету і намагалось розширити владу сенату за рахунок обмеження повноважень народних зборів і плебейських трибунів.

Подіум: 1. Підвищення навколо арени античного цирку з місцями для почесних гостей (імператора, сенаторів і т. ін.). Підніжжя імператорської ложі. 2. У скульпторів, художників — підвищене місце для натурщика, натурщиці. 3. Спеціальна сцена для показу мод.

Популяри: політичне угруповання у Стародавньому Римі, яке протистояло оптиматам у їх прагненні збільшити повноваження сенату і виступало за розширення римського громадянства, подальші завоювання задля перерозподілу землі на користь бідних землевласників.

Принцепс: в Римській державі за принципату перший у списку сенаторів — особа, в руках якої зосереджувалася вся влада.