Преторіанці: 1. В Стародавньому Римі спочатку солдати особистої охорони полководців, а з І ст. до н. е. — привілейованої імператорської гвардії. 2. перен. Наймані війська, на які спирається влада, що грунтується на деспотизмі.

Преторій: 1. У Стародавньому Римі місце у військовому таборі, де містилася палатка полководця. 2. Палатка полководця, його ставка. 3. Військова рада при полководці.

Асесор: судова службова особа в Стародавньому Римі (помічник претора), в країнах середньовічної Європи та деяких державах (напр., у Німеччині). В Росії посаду А. запроваджено реформами Петра І. Колезький А. — в дореволюційній Росії цивільний чин.

Едикт: 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля.

Інтердикт: 1. У римському праві — наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону певної дії. 2. У середньовічній католицькій церкві — один із засобів покарання у вигляді тимчасової заборони усіх церковних діянь і треб, що накладалється папою або єпископом. Може бути особистим, місцевим або змішаним (місцевим і особистим).

Ліктор: одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі, історично — виконавець розпоряджень магістратів, у тому числі смертних вироків над римськими громадянами, згодом — почесний охоронець вищих службовців (весталок, едилів, консулів, преторів, диктаторів, пізніше — імператорів), символічно озброєний фасцією з сокирою. Кількість Л. визначала статусність охоронюваної особи

Префект преторія: у Римській імперії початково — командир преторіанської гвардії, пізніше — військовий помічник імператора, з IV століття — цивільний керівник адміністративного округу.

Пропретор: в Стародавньому Римі особа, яка здійснювала вищу юридичну, адміністративну, військову владу в провінціях.