Бенедиктинці: найстаріший чернечий римо-католицький орден, заснований близько 530 року Бенедиктом Нурсійським у монастирі Монте-Кассіно (Італія). Статут ордену вимагав постійного перебування в монастирі, обов'язкової молитви (7 разів на добу) та ін. Найбільшого впливу в католицькій церкві орден Б. досяг у 10-11 ст. З 13 ст. монастир Б. існував у Києві. Жіноче відгалуження ордену — бенедиктинки.

Хартія: 1. Старовинний рукопис, а також матеріал, на якому він написаний. 2. У Середні віки — документ публічно-правового характеру, що засвідчував які-небудь права або привілеї. 3. Назва деяких документів, декларацій суспільно-політичного значення; акт, едикт, універсал.

Цистеріанці: члени католицького чернечого ордену, заснованого в 1098 році у Франції ченцями-бенедиктинцями монастиря Цистерціум (Бургундія), звідки й назва. Статут чину був затверджений в 1119 році. Найбільшого впливу орден Ц. набув у 13-14 ст. (близько 700 монастирів у Європі).