Магістраль: 1. Головний напрям, основна лінія у шляхах сполучення. 2. Головний кабель або головна труба в системі електричної, телеграфної, телефонної, газової, водопровідної мережі. 3. Широка міська вулиця.

Магістральний: перен. основний напрям, як правило, руху чого-небудь.

Магістрант: особа, що склала екзамени на звання магістра, але не захистила магістерської дисертації.

Магістрат: 1. У Стародавньому Римі державна посада, представник влади. 2. В Литві, Польщі й Україні 15 — 19 ст. орган міського управління, що здійснював адміністративно-судові функції. 4. В деяких країнах міське управління (муніципалітет). 5. У Великобританії і Франції суддя. 6. У США сукупність усіх державних урядовців, у т. ч. судових.

Магістратура: 1. У Стародавньому Римі — почесні державні посади і сукупність осіб, що їх посідали. 2. У сучасних країнах загальна назва судових посад. 3. Підготовка, що підвищує кваліфікацію спеціаліста, який закінчив вищий навчальний заклад; відділ при вузі, що проводить таку підготовку.

Автобан: широка магістраль для швидксного руху автомобілів.

Автомагістраль: широка з твердим покриттям дорога, розрахована на швидкісний автомобільний рух у двох протилежних напрямах.

Автострада: широкий бетонований шлях (без поперечних переїздів) для масового автомобільного руху; автомагістраль.

Ангіокардіографія: метод рентгенологічного дослідження порожнин серця та магістральних судин.

Гонфалоньєр: 1. В містах-республіках Італії 13-15 ст. службова особа, яка очолювала ополчення міського кварталу. 2. 3 1289 р. у Флоренції начальник загону, який охороняв уряд. З 1293 р. — голова уряду (пріорату або сеньйорії), в 15 — 18 ст. — голова міського магістрату.

Гросмейстер: 1. У католицькій церкві великий магістр, глава духовно-лицарського ордену. 2. Найвище спортивне звання у шахах і шашках.

Едикт: 1. У Стародавньому Римі заява, що містила програму діяльності магістрату або службової особи (претора, консула). 2. Особливо важливий указ імператора чи короля.

Еділ: керівник еділету, одного з магістратів Давнього Риму, що відав утриманням громадських будівель, закупівлею зерна і організацією народних свят.

Імперій: у Стародавньому Римі — право діяти від імені держави в певній сфері суспільного життя. Надавався царям, в республіканський час — старшим магістратам (за деяким виключенням).

Коміції: у Давньому Римі часів республіки — скликані магістратами народні збори, в яких брали участь вільні громадяни усіх верств, для схвалення або відхилення законодавчих ініціатив.

Ліктор: одна з нижчих державних посад у Стародавньому Римі, історично — виконавець розпоряджень магістратів, у тому числі смертних вироків над римськими громадянами, згодом — почесний охоронець вищих службовців (весталок, едилів, консулів, преторів, диктаторів, пізніше — імператорів), символічно озброєний фасцією з сокирою. Кількість Л. визначала статусність охоронюваної особи

Нобілітет: у Стародавньому Римі — прошарок знатних людей, які виконували магістратури (займали вищі державні посади); спочатку до нього належали тільки патриції, а в період республіки — і плебейська знать. На межі 3-2 ст. до н. е. коло знаті (нобілів) складало 20 патриціанських і 30 плебейських сімей. Склад і привілеї Н. не визначались законом — вони базувались на традиціях і громадській думці. Крах Республіки (1 ст. до н. е.) став крахом Н. — в епоху Імперії зникли привілеї знаті і псевдопоняття Н.

Пріор: 1. У Давньому Римі — командир першої центурії маніпули. 2. У католицькій церкві — настоятель чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя — помічник абата. 3. Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах. 4. Начальник місцевих підрозділів в духовно-лицарських орденах.

Хайвей: велика автомобільна дорога, шосе, автомагістраль.

Шериф (1): 1. У середньовічній Англії — урядовий уповноважений за контролем з дотримання законності в окрузі або графстві. 2. Виборна (в США), призначувана королем (в Англії, Ірландії) службова особа, що здійснює адміністративні, поліцейські та деякі судові функції у графстві або магістраті.