Афектація: неприродність, штучність у поведінці, манерах, надмірна піднесеність у мові.

Демімонд: середовище розбещених продажних жінок у буржуазному суспільстві, які манерами й способом життя намагаються наслідувати аристократію.

Дикція: вимова, манера вимовляти слова, склади й звуки у розмові, співі й декламуванні. Виразність Д.- важлива сторона майстерності актора, співака, промовця.

Елегантність: вишуканий, витончений; вишуканість, витонченість, показність в одязі, манерах.

Жанр: 1. Вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними і стилістичними ознаками; різновид. 2. Живопис на побутові теми, картина побутового сюжету. 3. Спосіб щось зобразити, сукупність прийомів, стиль, манера, маніра.

Імпозантний: показний, здатний привертати увагу зовнішнім виглядом, манерами; поважний, статечний, презентабельний, солідний.

Інтонація: 1. Ритміко-мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили і часу звучання голосу, що відбиває інтелектуальний та емоційно-вольовий зміст мовлення; тон, тональність, тембр, відтінок, нюанс. 2. Тон, манера чи відтінок мови, які виражають яке-небудь почуття мовця. 3. Точність, рівність звучання кожного тону музичного інструмента або звуку пісні щодо висоти, тембру, сили.

Йодль: особлива манера співу без слів, яка характеризується швидким чергуванням фальцету і високих регістрів грудного голосу.

Кокетка: 1. Жінка, що своєю поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається подобатися чоловікам. 2. Верхня, відрізна частина плаття, блузки, до якої на висоті грудей пришивається нижня частина одягу.

Мода: 1. Нетривале панування у суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі; завід, заведенція. 2. перен. Загальне визнання, популярність у певний час; манера, звичка, поведенція. 3. Зразки предметів одягу, взуття, що відповідають таким смакам. 4. перен. Манера поведінки, звичка.

Прононс: ірон. вимова, манера вимови іноземних слів.

Скет: безтекстова, поскладова манера співу з імітацією звучання окремих інструментів.

Сноб: 1. Простолюдин на противагу людині аристократичного походження. 2. Людина, яка беззастережно схиляється перед модами, манерами, смаками — усім, що прийнято в певному середовищі, претендує на вишукано-витончений смак, на винятковий коло занять, інтересів; ферб.

Стиль (1): 1. Сукупність ознак, які характеризують мистецтво певного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосовно ідейного змісту й художньої форми. 2. Сукупність характерних ознак, властивих чому-небудь. 3. Сукупність прийомів у використанні засобів мови, властива якому-небудь письменникові або літературному творові, напряму, жанрові і т. ін.; манера, штиб. 4. Сукупність особливостей у побудові мови, манера словесного викладу. 5. Сукупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи; характер, почерк. 6. Спосіб виконання, здійснення чого-небудь, який характеризується сукупністю певних технічних прийомів. 7. Характерна манера поводитися, говорити, одягатися і т. ін.; мода, фасон, крій.

Тахрір: манера співу без слів з чергуванням грудних і фальцетних звуків, поширена в Азербайджані та Ірані.

Традиція: 1. Досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління. 2. Звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

Фасон: 1. Крій, модель, зразок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо. 2. перен. Певний спосіб, певна манера вдягатися, ходити, поводитися тощо; стиль, мода. 3. перен. Показний шик, хизування, форс, франтівство, показуха, шикування.

Шик: показна вишуканість у манерах одягатися, триматися.