Адвокат диявола: 1. Неофіційна назва посади інституту канонізації та беатифікації католицької церкви — зміцнювач віри (лат. promotor fidei). Функція А. д. полягала у зібранні усіх можливих арґументів, що могли б завадити канонізації чи беатифікації праведника, яка відбулася б тільки в тому випадку, коли зміцнювач віри не знаходив достатньо важливих арґументів для відмінення процедури. До 1983 року жоден акт канонізації чи беатифікації не визнавався законним у відсутності А. д. Впроваджена у 1587 році, офіційно скасована у 1983-у. 2. перен. людина, що захищає позицію, якої сама не дотримуються.

Антихрист: 1. У християнській релігії — противник Христа, який нібито з'явиться перед кінцем світу; диявол, сатана, дідько, нечиста сила. 2. розм. Уживається як лайливе слово; безбожник, невіра, беззаконник.

Вельзевул: у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.

Демон: 1. У давньогрецькій міфології нижче божество, що сприяє чи перешкоджає людині у здійсненні її намірів. 2. У християнстві — злий дух, диявол. 3. перен. Погана, зла людина.

Екзорцист: у деяких релігіях — служитель, який читав особливі молитви над епілептиками, біснуватими, щоб вигнати з них диявола або інших демонів'; заклинатель.

Сатана: в релігійно-міфологічних уявленнях — головний супротивник небесних сил (Бога), що представляє собою вище уособлення зла і штовхає людину на шлях духовної загибелі; біс, гаспид, диявол, чорт.

Сукуб: за середньовічними повір'ями — диявол у личині жінки, який з'являється уві снах молодих чоловіків для навіювання хтивих бажань.

Шайтан: у мусульманській міфології — злий дух, чорт, диявол, дідько, біс, нечистий; найнижча з категорій джинів.