Гендер: соціальна стать, що визначає поведінку людини в суспільстві і те, як ця поведінка сприймається; соціально обумовлені ролі, і сфери діяльності чоловіків та жінок, які залежать не від біологічних статевих відмінностей, а від соціальної організації суспільства.

Гендерквір: гендерна ідентичність, відмінна від чоловічої і жіночої, в рамках уявлення про те, що соціальних статей може бути більше, ніж дві.

Гендерний: той, що стосується соціальної статі, фактору статевих відмінностей в соціальному контексті.

Генеалогічний: родовідний; Г-а класифікація мов — класифікація мов на основі їх спорідненості, зумовленої спільністю походження.

Генеалогія: 1. Допоміжна історична дисципліна, що досліджує походження родів, окремих осіб, їхні родинні та ін. зв'язки. 2. Родовід, історія роду, родовідний запис.

Генеза: генезис; походження, зародження, виникнення; процес утворення.

Генезис: походження, виникнення; процес утворення.

Генеономія: розділ соціології, що вивчає походження та розвиток форм шлюбу й сім'ї.

Генерал-аншеф: генеральське звання в Росії 18 ст.

Генерал-бас: старовинний цифровий спосіб фіксування супровідних акордів, коли цифри ставилися під найнижчою басовою партією.

Генерал-губернатор: 1. Вища службова особа в царській Росії, що очолювала генерал-губернаторство. 2. В країнах, що були британськими домініонами, вищий представник англійського короля (королеви), який вважався главою домініону.

Генерал-губернаторство: адміністративно-територіальна одиниця в царській Росії (1775-1917 рр.), яка охоплювала територію однієї або кількох губерній.

Генерал-фельдмаршал: найвищий генеральський чин в деяких арміях.

Генерал: військове звання або чин вищого командною складу збройних сил, а також керівних осіб деяких цивільних відомств.

Генералізація: 1. Узагальнення, логічний перехід від окремого до загального, підпорядкування окремих явищ загальному принципові. 2. Поширення збудження по центральній нервовій системі тварин і людини. 3. Г. картографічна — процеси відбору й узагальнення географічних об'єктів (населених пунктів, річок тощо) для складання географічних карт.

Генералізувати: узагальнювати, підводити під теоретичне начало, правило.

Генералісимус: найвище військове звання в збройних силах ряду країн.

Генералітет: найвищий командний склад збройних сил; особи, що мають генеральські звання.

Генеральний: загальний, головний; Г-а лінія — керівна лінія, що визначає дії в конкретних умовах; Г. секретар — виборна керівна посада, яка існує в ряді партій, головна службова особа в деяких міжнародних організаціях та відомствах (напр., Г. секретар ООН); Г-а рада — керівний орган у ряді організацій (напр., Г-а рада 1-го Інтернаціоналу); Г. штаб — орган найвищого військового управління в країні; Г. план — науково обгрунтований перспективний план розвитку населеного пункту, забудови промислового об'єкта.

Генеративний: породжуючий; Г-і клітини — статеві клітини.

Генеративний: породжуючий; Г-і клітини — статеві клітини.

Генератор: пристрій, апарат чи машина, які виробляють якийсь продукт (газ, лід тощо), електричну енергію (Г. електромашинний, радіосигналів тощо) або перетворюють один вид енергії на інший (Г. ультразвукових коливань). 2. Казан у паровій машині.

Генератор: пристрій, апарат чи машина, які виробляють якийсь продукт (газ, лід тощо), електричну енергію (Г. електромашинний, радіосигналів тощо) або перетворюють один вид енергії на інший (Г. ультразвукових коливань).

Генераторний: породжуючий, перетворювальний; Г-а лампа — електронна лампа для перетворювання енергії джерела постійного чи змінного струму в енергію електричних коливань; Г. газ — вид газоподібного палива, одержаного газифікацією вугілля, торфу тощо в газогенераторах.

Генераторний: породжуючий, перетворювальний; Г-а лампа — електронна лампа для перетворювання енергії джерела постійного чи змінного струму в енергію електричних коливань; Г. газ — вид газоподібного палива, одержаного газифікацією вугілля, торфу тощо в газогенераторах.

Генерація: 1. Покоління; коліно, сукупність людей, пов'язаних приблизно однаковим віком, спільними інтересами і спільною діяльністю. 2. Представники одного роду, рослини і тварини одного виду і роду, мінерали одного походження. 3. Постання, утворення чогось.

Генерація: 1. Покоління; коліно, сукупність людей, пов'язаних приблизно однаковим віком, спільними інтересами і спільною діяльністю. 2. Представники одного роду, рослини і тварини одного виду і роду, мінерали одного походження. 3. Постання, утворення чогось.

Генерувати: виробляти (продукт, енергію), збуджувати (електричні коливання) тощо.

Генетика: наука про явища спадковості й мінливості організмів.

Генетичний: той, що вказує на походження, розвиток; Г-а соціологія — розділ соціології, що вивчає питання генезису суспільства і найважливіших соціальних інститутів; Г. метод — спосіб дослідження явищ, що грунтується на аналізі їхнього генезису й розвитку; Г. код — система зашифровки спадкової інформації в молекулах нуклеїнових кислот.

Гени: особливі зародки у статевих клітинах батьків, які визначають спадкові властивості і риси нащадків.

Геніальний: найдосконаліший; створений генієм.

Геній: 1. В давньоримській міфології дух-покровитель, пізніше — добрий або злий дух взагалі. 2. Найвищий ступінь обдарованості, таланту. 3. Людина, якій притаманна найвища творча обдарованість.

Геніталії: органи статевого розмноження тварин і людини. До статевих органів належать статеві залози, статеві протоки, додаткові утвори (залози, сім'яні сумки, сім'яноприймачі і всі пристосування для виношування зародків) та копулятивні органи.

Геніталії: статеві органи тварин і людини.

Генітив: родовий відмінок.

Геногеографія: напрям досліджень у суміжній з генетикою і біогеографією галузі. Встановлює географічне поширення й частоти алелів, що визначають основні ознаки й властивості в межах усього або частини ареалу досліджуваного виду організмів.

Генографія: розділ антропології, який досліджує поширення характерних гаплогруп ДНК та інших характерних генетичних ознак живих організмів і людини з різних географічних районах Землі.

Генокопія: виникнення в організмі подібних фенотипових ознак під впливом генів, розташованих у різних ділянках хромосом.

Геном: сукупність генів в одинарному наборі хромосом. Термін введено в обіг у 1920 році німецьким ботаніком Гансом Вінклером (1877 — 1945).

Генонема: довга білкова молекула — нитка (або їх пучок), що є основою хромосоми й носієм спадкової інформації.

Генотеїзм: перехідна між політеїзмом і монотеїзмом форма релігійних вірувань, що визнає існування багатьох богів на чолі з одним верховним богом. Генотип

Генотип: сукупність спадкових структур організму.

Генофонд: сукупність усіх генів однієї популяції організмів.

Геноцид: винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами; один з найтяжчих злочинів проти людства. З 1948 року визнається ООН міжнародним злочином.

Генрі: одиниця індуктивності в МКСА системі одиниць. Від прізвища американського фізика Дж. Генрі.

Генрідор: перша датована французька монета, випущена королем Генріхом II (1547 — 1559) в 1549 році.

Генро: в Японії в кінці 19 ст. — на початку 20 ст. титул представників правлячого класу, довічних радників імператора.

Генсле: старовинний польський струнний смичковий інструмент.

Гентильний: родовий.

Генуїнний: належний до природжених захворювань і аномалій розвитку організму (напр., генуїнна епілепсія).

Генуя: великий широкий стаксель зі шкотовим кутом, що далеко заходить за щоглу.

Генфо: в Японії в кінці 19 — початку 20 ст. — найвища рада з представників найвпливовіших верств.

Генціана: рід трав'янистих рослин родини тирличевих. Деякі види використовують у медицині; багато видів культивують як декоративні.

Абдера: місто у Фракії, за легендами, засноване Гераклом у пам'ять про його коханця Абдера (сина Гермеса), який був розірваний конями-людожерами Діомеда. Місто багато віків вважалось глушиною, а їх жителі — недалекими та наївними, за що увійшли до прислів'їв. У А. народились видатні грецькі вчені — Демокрта, Протагор, Анаксарх, Левкіпп, Гекатей.

Абіогенез: 1. Самозародження. 2. Теорія виникнення живих істот з неорганічних речовин.

Абіогенний: той, що виник з неорганічної речовини.

Аблегат: 1. Папський посол, заступник легата. 2, Другорядний дипломатичний агент з правом дорадчого голосу. 3. Депутат.

Абориген: 1. Тубілець, давній автохтонний (корінний) мешканець даної країни (місцевості). 2. біол. Рослина або тварина, що виникли в процесі еволюції в даній місцевості і й досі тут існуючі. Те саме, що автохтон. 3. У грецькій міфології — давні жителі Середньої Італії, які згодом стали називатись латинянами.

Авлакоген: лінійно витягнуті западини підвищеної тектонічної рухливості, які оточені глибинними розломами, що розтинають фундамент платформи.

Автоген: 1. Зварювання або різання металу пристроєм з використанням високої температури згорання газів (або їх сумішей). 2. Апарат для здійснення подібного зварювання або різання.

Автогенез: вчення, за яким історичний розвиток організмів відбувається незалежно від умов існування, лише під впливом особливих внутрішніх сил або тенденцій організму до вдосконалення.

Автогенний: той, що самостійно розвинувся; А-не (або газове) зварювання — з'єднання матеріалів місцевим розплавленням їх газокисневим полум'ям.

Автодин: 1. Спеціальна електрична машина, що замінює в автоматичному регулюванні систему двигун — генератор. 2. Радіоприймач з позитивним зворотним зв'язком для приймання телеграфних сигналів і приведення в дію автоматичних пристроїв.

Автомутагени: речовини, які утворюються в клітинах у процесі життєдіяльності і спричинюють спадкові зміни.

Автохтони: 1. Корінні жителі певної території, країни (тубільці, аборигени). 2. біол. Організми, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції. 3. Гірські породи або корисні копалини, вихідний матеріал яких виник на місці утворення їх. Протилежне — алохтони.

Агасфер: 1. Персонаж середньовічної християнської легенди, який не дав Христові відпочити, коли того вели розпинати. За це А. був приречений богом на вічне блукання по світу — звідси його прізвисько "Вічний жид". 2. перен. Людина, яка блукає все життя, не знаходячи собі пристановища.

Агенезія: неплідність, неспроможність запліднити або зачати; аплазія.

Агент: 1. Представник, довірена особа організації, установи та ін., що виконує різні доручення, завдання. У міжнародному праві й дипломатичній практиці А. дипломатичний — збірне найменування дипломатичних представників і членів дипломатичного персоналу посольств, місій. А. консульський — один з консульських рангів у ряді країн. У практиці деяких держав службова особа консульської установи. 2. Особа, що є чиїмось ставлеником, служить інтересам певної людини чи групи осіб. 3. Таємний співробітник органів розвідки якої-небудь організації, держави, шпигун. 4. Чинник, фактор, причина, що викликає ті чи інші явища у природі, в організмі людини.

Агентство: 1. Організація, що виконує певні доручення інших установ або громадян. 2. Регіональне відділення якої-небудь центральної установи. 3. Назва деяких інформаційних або посередницьких установ.

Агентура: 1. Розвідувальна служба, організована для збирання секретних відомостей і проведення підривної роботи. 2. Мережа агентів, що створюється для збирання таємних відомостей, здійснення підривної роботи.

Аґлютиногени: речовини, що потрібні для утворення аглютинінів.

Адам: 1. За біблійною легендою, ім'я першої людини, створеної богом з глини; "прабатько роду людського". 2. Адамова голова — а) зображення черепа під хрестом у поминальних граматках, на хрестах, на дверях; б) великий нічний метелик з родини сфінксів; в) вид павука. 3. Адамове яблуко (вл., анат.) — випнута хрящова частина гортані. 4. Адамове ребро (вл., жарт.) — ребро Адама, з якого Бог створив жінку; про жінку. 5. Адамові вівці (вл.) — а) верблюди; б) степове марево. 6. Адамові слізки (вл.) — горілка. 7. Адамова борода (вл.) — трава, яку носять як талісман.

Адаптаціогенез: виникнення, розвиток та перетворення пристосувань (адаптацій) організмів у процесі еволюції органічного світу.