search
close
search
Шуканий термін: Єретик
Результатів: 7
Єретик (гр.): 1. В християнстві — людина, що відступила від догм пануючої церкви, послідовник єресі. 2. перен. Людина, що відступає від панівних поглядів, правил, положень тощо.

Дивіться також:

Абідоський камінь: родовідна скрижаль єгипетських фараонів знайдена серед руїн м. Абідоса (Мала Азія). Налічує 76 картушів давньоєгипетських царів, починаючи з Менеса і закінчуючи Мережі I. У список не включені імена фараонів I і II перехідних періодів, а також п'яти царів XVIII-ї династії була виключена унаслідок передбачуваних гонінь Тутмоса III (Хатшепсут був виключений із-за гонінь Тутмоса III, а Ехнатон, Сменхкар, Тутанхамон і Ейє були виключені як єретики).

Автодафе: 1. Публічна релігійна процедура з покаяння засуджених єретиків і читання їх вироків у часи інквізиції в Іспанії, Португалії та Італії. 2. У широкому розумінні — приведення вироку в дію, головним чином шляхом привселюдного спалення засуджених на вогнищі.

Аутодафе: 1. Церемонія привселюдного каяття грішника. 2. У середні віки — прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або т. зв. єретичних творів.

Інквізиція: 1. Підпорядкована папі судово-карна установа католицької церкви, створена у 13 ст. для боротьби з єретиками; святий суд. 2. перен. Жорстоке знущання, катування, тортури, гоніння; переслідування.

Кемадеро: середньовічна іспанська релігійна споруда для спалення єретиків.

Мурабут: мурабіт; 1. Мусульманський військовий-найманець, що проживав і служив у рибаті. 2. Мусульманський відлюдник, тлумач Корану, духовний вчитель. 3. Людина, що присвятила себе релігійному подвижництву і боротьбі з єретиками та ворогами Аллаха.

Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24