search
close
search
лат., доручення, від з'єдную, влаштовую, доручаю
1. Уповноважена група осіб для виконання певного доручення чи попередньої розробки будь-якого питання. 2. Договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти з третьою особою угоду від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента. 3. Винагорода, сплачувана за таким договором у процентах до суми укладеної угоди.
❮ Комісіонер
Комісар ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24