search
close
search
лат., той, що живе в фортеці, від укріплення, замок
1. За раннього середньовіччя сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею, який здійснював військові, судові й фіскальні функції у каштелянії — адміністративній окрузі, що прилягала до фортеці. 2. Згодом — доглядач замку або громадського будинку. 3. Сторож у католицькому храмі. 4. Почесний титул польського сенатора у 15-18 ст. 5. Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.
❮ Кашрут
Кашуби ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24