search
close
search
лат. interdictum — заборона
1. У римському праві — наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону певної дії. 2. У середньовічній католицькій церкві — один із засобів покарання у вигляді тимчасової заборони усіх церковних діянь і треб, що накладалється папою або єпископом. Може бути особистим, місцевим або змішаним (місцевим і особистим).
Див. також: Алокуція, Анафема.
❮ Інтервокальний
Інтерес ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24