Еклектика

від гр. ἐκλέγω - вибираю, збираю

1. Напрям в античній філософії 2 ст. до н. е.- 2 ст. н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами. 2. Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, оцінок теорій. 3. перен. Відсутність оригінальності і самостійності.