search
close
search
нім., букв. — колючка
1. Порожній чи суцільний циліндр, на якому провадять збирання, склеювання чи вулканізацію гумових виробів. 2. Стрижень із загартованої сталі для прошивання отворів у нагрітому сталевому зливку. 3. Оправка з пристосуванням для утримування насадженого предмета.
❮ Дорміторій
Дорсальний ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24