1. У мовознавстві — напрям лінгвістичної типології, що вивчає сукупність взаємообумовлених ознак, які складають характер мови і зумовлюють ступінь відносної стійкості її структури. 2. У психології — вчення про характер людини на основі її психічної і соматичної конституції.