search
close
search
від лат. flagellare — сікти
релігійний рух, послідовники якого проповідували сувору аскезу, а в якості одного з засобів умертвіння плоті практикували самокатування спеціальними батогами з вузлами і металевими шипами; виник у XIII ст.
Див. також: Бастонада, Фалака, Фухтель, Флагеляція.
❮ Флагеланти
Флагелати ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24