search
close
search
лат. tonus — звук від гр., натяг, напруження
1. Звук, що утворюється періодичним коливанням повітря і відзначається певною висотою; музичний звук. 2. муз. Співвідношення двох звуків, що охоплюють 1/6 октави і є мірою для визначення розміру якісної величини інтервалу, складається з двох півтонів. 3. муз. Те саме, що тональність. 4. Характер звучання голосу людини за висотою та силою під час мовлення. 5. Манера поводитися. 6. Колір, забарвлення або відтінок якогось кольору.
Див. також: Кварта, Квінта, Октава, Прима, Секста, Секунда, Септима, Терція, Тритон (2).
❮ Томпак
Тонада ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24