1. Вчення давньогрецького філософа 5 — 4 ст. до н. е. Платона (звідси й назва), засновника об'єктивного ідеалізму. Платон розвинув теорію про наявність нетілесних вічних форм речей (він називав їх «образами» або «ідеями»), що разом з «матерією» породжують почуттєвий світ. 2. Ідеалістичний напрям античної філософії, що грунтувався на вченні Платона. 3. перен. Ідеалізм («лінія Платона»).