1. У давньогрецькій міфології — світова ріка, потік, що оточує землю, кордон між світом життя і смерті. В О. беруть початок всі морські течії, з нього сходять і в нього заходять сонце, місяць і зірки (крім зірок сузір'я Великої Ведмедиці). 2. Бог, володар водної стихії, найстарший син Неба-Урана і Землі-Геї. 3. Світовий О. — водна оболонка Землі, що покриває більшу частину її поверхні й поділяє сушу на материки та острови (Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани). 4. перен. Про щось безмежне, неосяжне; незмірінь, безмежжя, безкрайність.