напрям в еволюційному вченні, що являє собою спробу оновлення класичного дарвінізму на основі припущення про виняткову роль у наслідуванні спадкових ознак "зародкової плазми" (ідіоплазми), яка міститься в статевих клітинах. Протиставляючи ідіоплазму як безперервного носія спадковості тілу (сомі), Н. визнає потенціальну безсмертність ідіоплазми, що суперечить матеріалістичному розумінню розвитку природи.