1. Методологічний принцип, притаманний деяким філософським теоріям, що намагаються пояснити розвиток суспільства законами природи (географічним середовищем, біологічними й расовими особливостями людей). 2. Система певних естетичних поглядів і метод у мистецтві і л-рі, що вимагають фотографічно точного копіювання окремих явищ життя, ігноруючи заради зовнішньої правдоподібності художнє узагальнення, типізацію. 3. В етиці — характерний для багатьох теорій принцип обгрунтування моралі, за яким етичні поняття (зокрема, поняття блага) виводять з природного начала (законів космосу, органічного світу тощо).