1. Граматична категорія, що виражає відношення змісту висловлювання до об'єктивної дійсності. М. є істотною ознакою речення. М. може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами. До модальних слів і часток належать "треба","може", "навряд" тощо. 2. У логіці — характеристика судження залежно від встановлюваної ним вірогідності, тобто від того, що в ньому стверджується — можливість, дійсність чи необхідність чогось.