search
close
search
лат., законний, узаконений
1. Визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження. 2. Документи, що засвідчують це право або повноваження. 3. В праві узаконення позашлюбних дітей, тобто присвоєння їм у встановленому порядку прав законних дітей.
❮ Легітимісти
Легітимність ❯
Алфавітний покажчикНові статтіБлокнот
Останні переглянуті
Випадкова стаття
ПравописПро словникУвійти
«Словник іншомовних слів»
© Володимир Лук'янюк, 2001-24