суб'єктивно-ідеалістичний напрям у філософському тлумаченні науки, за яким наукові теорії і поняття є не відображеннями об'єктивного світу, а наслідками довільної угоди, конвенції (звідки і назва) між ученими, що укладається за принципами "зручності" й "економії мислення". Поширений в кінці 19 — на початку 20 ст.