Феб (гр., "Осяйний") - одне з імен Аполлона.

Феміда (гр.) - 1. У давньогрецькій міфології богиня правосуддя. 2. перен. Правосуддя.

Фенікс (гр., букв. — багряний) - 1. У міфології давніх народів (фінікійців, єгиптян та ін.) чарівний птах, що, проживши кількасот років, спалював себе, а потім воскресав з попелу молодим. 2. перен. Символ невмиручості, відродження. 3. Одне з сузір'їв Південного неба.

Фет (гр.) - у Стародавній Греції — представник бідної, незаможної частини вільного населення.

Фетва (араб. فتوى‎‎) - нормативно-правове джерело ісламського права, яке проголошується на основі принципів ісламу і на прецедентах мусульманської юридичної практики. Виноситься загальновизнаним авторитетом у мусульманському світі.

Фети (гр.) - у Стародавній Греції незаможна частина вільного населення.

Фетиш (фр., від порт., амулет) - 1. За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання; ідол, бовван, божок. 2. перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються; об'єкт обожнювання.

Фетишизм (фр.) - 1. Поклоніння фетишам; одна з ранніх форм релігійних вірувань. 2. Приписування речам самим по собі специфічно соціальних властивостей і внаслідок цього надприродних особливостей (напр., товарний Ф.). 3. перен. Сліпе поклоніння чомусь, обожнювання.

Фея (фр., від лат., доля) - 1. У західноєвропейській міфології чарівниця, що може бути доброю чи лихою до людей. 2. перен. Чарівна жінка.

Фіал (гр. φιαλ) - у Стародавній Греції низька чаша із загнутими всередину вінцями для побутових і культових потреб.

Фіала (гр. φιαλη) - у Стародавній Греції — пласка жертовна чаша без ручок.

Фідеїзм (фр., від лат., віра) - намагання підмінити знання релігією, поставити віру над розумом.

Фідеїкоміс (лат., від довір'я і скріплюю, з'єдную) - у римському спадковому праві — доручення спадкодавця спадкоємцю здійснити будь-яку дію на користь третьої особи, зокрема передати їй спадщину; в сучасному праві втратило будь-яке значення.

Фікх (араб. فقه‎‎‎ — знання) - комплекс соціальних норм і правил поведінки мусульман, що базуються на Корані, сунні, погодженій думці авторитетних осіб і раціоналістичних судженнях.

Філіппіка (вл.) - гнівна викривальна промова, виступи проти кого-небудь, чого-небудь. Від імені македонського царя Філіппа, проти якого виступав з промовами давньогрецький політичний діяч Демосфен (4 ст. дон. е.).

Філа (гр.) - родова одиниця, рівна племені в Стародавній Греції, пізніше територіальна одиниця.

Філет (від лат. filum — нитка) - античний головний убір в культурах Середземного, Леванту і Персії у вигляді вузької смуги тканини чи шкіри.

Фіміам (гр., від палю) - 1. Ладан; запашна речовина для обкурювання, а також ароматичний дим, що виникає при спалюванні цієї речовини. 2. перен. Курити фіміам — вихваляти, лестити.

Фіск (лат. fiscus — кошик) - 1. У Стародавньому Римі — військова каса, орган управління імператорськими помістями і конфіскованим майном, а також загальнодержавний фінансовий і податковий центр. 2. В юридичній літературі — державна казна.

Фітна (араб. فتنة‎‎ — спокуса) - 1. Те, що відволікає від істини. 2. Громадянська війна в епоху Арабського халіфату.

Флагеланти (лат., шмагаючий) - релігійні аскети-фанатики, що проповідують публічне самобичування заради "спокутування гріхів".

Флагелантство (від лат. flagellare — сікти) - релігійний рух, послідовники якого проповідували сувору аскезу, а в якості одного з засобів умертвіння плоті практикували самокатування спеціальними батогами з вузлами і металевими шипами; виник у XIII ст.

Флора (лат.) - 1. У давньогрецькій міфології богиня квітів, весни, а також веселощів. 2. Історично складена сукупність видів рослин, що населяють певну територію або населяли її в минулі геологічні часи. 3. Ф. кишкова — сукупність бактеріальних видів, що населяють кишечник.

Фортуна (лат.) - 1. Богиня щасливої долі, талану в римській міфології, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима, з рогом достатку в руках; символ щасливого випадку. 2. заст. Майно, статок. 3. перен. Доля, щасливий випадок.

Форум (від лат. Forum — площа у містах Давнього Риму) - 1. Захід для обговорення або вирішення значимих проблем. 2. Інтернет-ресурс, призначений для спілкування в інтернеті на задану тему. 3. Типологія громадського простору в давньоримському містобудуванні; центральна міська площа, сформована декількома громадськими будинками, де проходила міське життя, вуличне життя під відкритим небом.

Франкмасони (фр., букв.- вільні каменярі) - учасники релігійно-етичного руху, що виник на початку 18 ст. в Англії, а згодом поширився у вигляді таємних товариств в інших країнах.

Францісканці (вл.) - ченці католицького "жебручого" ордену, заснованого на початку 13 ст. в Італії Франціском Ассізьким (звідси й назва). І досі є одним з найвпливовіших орденів.

Фратрія (гр.) - 1. У давніх греків спочатку первісний рід, згодом об'єднання кількох родів, що мали спільного родоначальника. Кілька споріднених Ф. становили плем'я. 2. Поняття, еквівалентне біологічному виду, але застосовуване лише до викопних (вимерлих) істот.

Фрейя - в скандінавській міфології богиня літа, родючості, пізніше — богиня кохання і вроди.

Фрея (давньосканд. Freyja — пані, жінка) - в скандинавській міфології богиня літа, родючості, пізніше — богиня кохання, вроди і війни.

Фрігійський ковпак (вл.) - у давніх фрігійців (Фрігія — стародавня країна у Малій Азії) головний убір, що мав форму високого ковпака (звичайно червового кольору) з вузьким загнутим наперед верхом. У Стародавній Греції і Римі цей убір носили звільнені раби, звідки він став символом свободи. Ф. к. під час Французької революції кінця 18 ст. носили санкюлоти, якобінці.

Фундаменталізм - крайньо консервативна течія в сучасному протестантизмі, прихильники якої вимагають брати за основу (фундамент) віри буквальне розуміння тексту Біблії, відкидають будь-який вияв справді наукового світогляду, відверто борються проти науки.

Фурії (лат.) - 1. В римській міфології богині помсти; аналог давногрецьких ериній. 2. Переносно — злі, лайливі жінки.

Футурологія (лат., майбутнє і ...логія) - 1. Галузь наукових досліджень, що охоплює перспективи соціальних процесів, наукове прогнозування майбутнього. 2. В соціології — наука про майбутнє.

Хадж (араб. حج — паломництво) - ходіння на прощу до Мекки і Медіни, що вважається у мусульман подвигом благочестя.

Хаджі (араб., прочанин) - почесний титул мусульманина, який здійснив хадж.

Хадіс (араб. الحديث) - розповідь про вчинки і висловлювання пророка Мухаммеда і його сподвижників. Сукупність Х., які визнано достовірними, складає Сунну, яка є авторитетною для всіх мусульман і складає основу шаріату.

Халіф (араб. خليفة‎‎ — спадкоємець, наступник) - титул феодального верховного правителя в ряді мусульманських країн, який поєднував духовну і світську владу, а також особа, що мала цей титул.

Халяль (араб. حلال‎‎) - в ісламському праві — дозволені вчинки, які стосуються практично всіх сфер життєдіяльності людини. Протилежне — харам.

Хаос (гр., від розверзаюсь) - 1. У давньогрецькій міфології — безмежний простір, безладна суміш матеріальних елементів світу, з яких начебто виникли Гея (земля), Ерос (любов), Ереб (морок) та Нюкта (ніч), що дали початок усьому існуючому. 2. В давньогрецькій філософії — першоматерія або простір (фізичне місце, потрібне для існування тіл). 3. перен. Цілковите безладдя.

Харам (араб. ‎ حرام‎‎, — заборонене) - 1. В ісламському праві — забороненіні вчинки, які стосуються практично всіх сфер життєдіяльності мусульманина. Протилежне — халяль. 2. Заборони, що накладається на паломника під час хаджу.

Хариджити (від араб. خوارج — той, хто виступив) - перша в історії ісламу релігійно-політичне угрупування, яке відділилось від основної частини мусульман (сунітів). Першими Х. стали 12 тисяч воїнів з армії Алі ібн Абі Таліба, четвертого праведного халіфа, двоюрідного брата і зятя Мухаммеда, які збунтувались в 657 році. В наш час проживають в основному в Омані, де складають більшість населення.

Харизматичний рух (від гр. χάρισμα — милість, благодать) - Євангельський рух у християнстві, в основному серед протестантських громад, послідовники якого вважають, що в історії християнства завжди були групи, які подібно до них, наголошували на необхідності прояву у житті віруючих «дарів Духа Святого» і практикували такі дари; представляє собою сукупність церковних союзів і незалежних церков, які мають схожі форми проведення богослужінь.

Харити (гр.) - в давньогрецькій міфології богині краси й радості (у римлян — грації). Три Х. — Євфросинія (радість), Талія (процвітання) і Аглая (блиск) вважалися доньками Зевса.

Харібда (гр.) - у давньогрецькій міфології страховисько, що нібито мешкало на скелях біля протоки між Італією та Сицилією й нищило мореплавців.

Хе (єгип.) - давньо-єгипетська міра площі; становила 1/10 арури або 10 королівських ліктя або 1 тисячу давньо-єгипетських ліктів або близько 273,5 м².

Хедер (2) (давньоєвр., букв. — кімната) - єврейська релігійна початкова школа для хлопчиків.

Херувим (івр. כרוב‎,) - 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. 2. Церковна пісня, яка починається цим словом.

Химера (гр. Χίμαιρα) - 1. У давньогрецькій міфології — вогнедашаче страховисько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона; походила з племені безсмертних богів. 2. перен. Витвір хворобливої уяви, фантастична, нездійсненна, дивовижна мрія. З. Морська риба підкласу суцільноголових. Має хрящовий кістяк. Жир печінки Х. використовують як лікарський препарат. 4. У рослинництві — організм, що складається із спадково різних тканин. Трапляються в природі й утворюються внаслідок щеплення.

Хіджаб (араб. حجاب — покривало) - жіночий одяг, головне призначення якого — приховати фігуру, обриси тіла жінки. Носіння жінкою Х. — одне з основних положень шаріату. У європейських країнах під Х. розуміють традиційну жіночу хустку.

Хіджра (1) (араб., втеча) - мусульманське літочислення, яке бере початок з 622 р.; гіджра.

Хіджра (2) (хінді हिजड़ा) - одна з каст недоторканних в Індії, Бангладеш та Пакистані, в яку входять представники «третьої статі» — біологічні чоловіки, які одягаються і поводяться як жінки, називають себе жіночим ім'ям, але не відосять себе до жодної із двох статей.

Хірон (давньогр. Χείρων — рука) - у давньогрецькій міфології — фессалійський кентавр, син Кроноса й Філіри. За легендою Кронос перетворився на коня, щоб утекти від своєї жінки — Реї, яка вистежувала чоловіка в любовних зв'язках із Філірою. Х. був приятелем або вчителем багатьох героїв (Ахіллеса, Ясона), другом Геракла, який випадково поранив його під час полювання на ерімантського вепра — із-за нестерпного болю Х. відмовився від безсмертя на користь Прометея. Зевс переніс його на небо і розташував серед зірок сузір'я Кентавра.

Хітон (гр. χιτών — броня, панцир) - чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків, що нагадував сорочку, підперезану, поясом з напуском.

Хламіда (гр. χλαμύς) - 1. Чоловічий одяг стародавніх греків — довга мантія з вовняної тканини, яка накидалась на плечі і застібалась на грудях чи правому плечі. У Давньому Римі була введена в моду за імператора Калігули. 2. перен. незграбний одяг.

Хорал (лат., хоровий (спів) від гр. χορός — натовп) - 1. Одна з форм релігійного співу. 2. У поезії — твір урочистого, піднесеного характеру.

Хрест (гр.) - 1. Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині. 2. Відзнака, орден, що має форму такого предмета. 3. Спосіб вишивання перехресними стібками. 4. перен. Страждання, випробування, що випали на чиюсь долю.

Хрещення (гр.) - 1. Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви; схрещення. 2. Водохреще; Йордан.

Хрисовул (гр. Χρυσόβουλλον) - 1. Золота двостороння печатка, якою скріплювали декрети західноєвропейських і візантійських монархів у часи Середньовіччя і Ренесансу. 2. Документ, скріплений такою печаткою; золота булла.

Християнство (гр. Χριστός — «помазанник», «мессія») - одна з трьох світових релігій (поряд з ісламом та буддизмом). Особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині.

Христологія (вл.) - розділ християнського богослів'я, що займається вивченням співвідношення божественної і людської природи в Ісусі Христі.

Хтонічний (від гр. χθών — земля, ґрунт) - пов'язаний з потойбіччям, позаземний.

Хупа (івр. חופה) - 1. В юдаїзмі — шлюбна церемонія. 2. Символічний навіс, під яким здійснюється шлюбний обряд.

Целібат (лат. coelibatus від caelebs — неодружений, самотній) - обов'язкова безшлюбність, запроваджена для католицького духівництва та православного чернецтва.

Ценз (від лат. censura — перепис, опис) - 1. У Стародавньому Римі — періодичний перепис майна громадян для відповідного розподілу їх на податкові розряди. 2. Умови допущення особи до користування тими чи іншими політичними правами.

Цензор (лат. censor від censere — оцінювати) - 1. Посадова особа Давнього Риму, для проведення цензу, головним чином воєнного і податкового, а також контролю за моральними устоями, будівництвом і утриманням громадських будівель. 2. Службова особа, яка здійснює цензуру.

Центавр (гр. Κένταυρος) - 1. У давньогрецькій міфології химерна істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми. 2. астр. Сузір'я Південної півкулі неба. Інша назва — кентавр.

Центуріон (лат. Centurio від centuria — сотня) - керівник центурії, підрозділу давньоримської армії. Ц. призначався полководцем з числа найдосвідченіших солдат віком понад 30 років. Для розпізнавання в бою Ц. носив шолом з посрібненим поперечним гребенем.

Центурія (лат. centuria — сотня) - 1. Давньо-римська міра площі. 1 Ц. = 100 гередія = 200 югерів (бл. 0,50364 км²). 2. Військовий підрозділ давньоримської армії. Поділявся на десятки. Дві Ц. складали маніпулу, кілька маніпул — когорту; 60 Ц. складали легіон.

Цербер (гр. Κέρβερος) - Кербер. 1. У давньогрецькій міфології триголовий злий пес з хвостом і гривою із змій, що охороняв вхід до потойбічного світу — Аїду, син Тіфона та Єхидни. 2. перен. Лютий і пильний охоронець.

Церера (лат.) - 1. У давньоримській міфології богиня землеробства. 2. Одна з малих планет.

Церква (гр. Κυριακη οικια — дім Господа) - культова споруда, призначена для здійснення богослужінь і проведення релігійних обрядів християнами.

Цефей (лат. Cepheus з гр. Κηφεύς) - 1. У давньогрецькій міфології — цар Ефіопії, чоловік Кассіопеї, батько Андромеди. 2. Сузір'я Північної півкулі неба. На території України видно протягом усього року.

Циклоп (гр. Κύκλωψ) - 1. У давньогрецькій міфології — сини Урана і Геї, велетень надзвичайної сили з одним оком на лобі; кіклоп. 2. Дрібна членистонога тварина ряду веслоногих ракоподібних, що живе переважно у прісноводних водоймах.

Цирк (лат. circus — коло) - 1. У Стародавньому Римі — місце, арена для кінних змагань, а пізніше — боїв гладіаторів та інших видовищ. 2. Вид театрального мистецтва. 3. Заклад, який влаштовує вистави цього виду мистецтва.

Цистеріанці (вл.) - члени католицького чернечого ордену, заснованого в 1098 році у Франції ченцями-бенедиктинцями монастиря Цистерціум (Бургундія), звідки й назва. Статут чину був затверджений в 1119 році. Найбільшого впливу орден Ц. набув у 13-14 ст. (близько 700 монастирів у Європі).

Цірцея (лат., з гр.) - 1. У давньогрецькій міфології німфа-чарівниця. 2. перен. Жінка-чарівниця.

Чакра (санскр. चक्र — коло, кільце, диск) - 1. Індійська метальна зброя — плоске металеве кільце, відточене по зовнішньої кромці. 2. В індуїзмі — один з центрів сили і свідомості; в сучасному індуїзмі — Ч. відповідають різні нервові сплетення і залози.

Чарвака (санскр.) - атеїстична і матеріалістична школа в давній і середньовічній індійській філософії. Інша назва — локаята.

Чуринга (мовою аранта — святе, заборонене) - за віруваннями австралійців-аборигенів, предмет, що має таємничу чудодійну силу.

Шабаш (євр., івр. שַׁבָּת — шабат, день відпочинку) - урочисті збори відьом для проведення сатанинських обрядів.

Шаббат (євр., івр. שַׁבָּת, ідиш — שאַבעס) - в юдаїзмі — сьомий день тижня, коли Тора наказує утримуватись від роботи.

Шайтан (араб.) - у мусульманській міфології — злий дух, чорт, диявол, дідько, біс, нечистий; найнижча з категорій джинів.

Шаман (від маньчжурськрго saman — несамовитий чи від евенкійського saman — той, хто знає) - в анімістичних релігіях жрець, що під час ритуалу камлання доводить себе до нестями і тоді нібито спілкується з духами, які «промовляють його вустами».

Шаманізм (від евенкійського saman — той, хто знає) - релігійна практика, в основі якої лежить віра у здатність людини в стані трансу бути посередником між світом живих і світом духів; шаманство.

Шаріат (араб., шаріа — належний шлях) - у мусульман — система норм феодального права, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону.

Шахада (араб. شهادة — свідоцтво) - один з пяти ісламських Символ віри, що засвідчує віру в єдиного Бога (Аллаха) та пророчу місію Мухаммада. Необхідна та достатня умова для приняття ісламу. Звучить як "Немає бога крім Аллаха і Мухаммад — пророк його".

Шахід (араб. شَه — свідок) - 1. Свідок у суді. 2. Мученик за віру; мусульманини, що прийняв смерть, воюючи в імя Аллаха.

Шахсей-вахсей (від перс. вигуку «Шах Хусейн, вах, Хусейн!», букв.- «Цар Хусейн, ах, Хусейн!») - звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять великомученика імама Хусейна. Інша назва — ашура.

Шейх (араб., букв. — старий) - 1. В арабських країнах — глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського духівництва.