Аак (нім. Aak) - однощоглове плоскодонне вантажне судно; використовувалось у Німеччині до початку XX ст.

Аап (гол. Aap) - бізань на судні з трьома щоглами.

Абаб (тур. abab) - у Османській Туреччині вільний матрос взятий на службу, коли використання невільницької сили недостатньо для виконання функціональних обов'язків.

Абісаль (гр., безодня) - зона найбільших морських або океанічних глибин (понад 2000 м). Ділянки дна океану завглибшки понад 6000 м виділяють як ультра-абісальні (напр. Маріанський жолоб у Тихому ок., жолоб Пуерто-Ріко в Атлантичному ок.). Для А. характерні високий тиск, низька т-ра (від 0° до +2°), постійні солоність (34,7-34,9%0) та густина води, абс. темрява. Абісальні зони населені глибоководними тваринами.

Абордаж (фр. abordage від bord — борт судна) - 1. Спосіб ведення морського бою що полягає у зчепленні бортами суден за допомогою гаків, багрів тощо для рукопашної сутички їхніх екіпажів; застосовувався за часів гребного й вітрильного флоту. 2. Зчеплення суден бортами для передачі вантажів або пасажирів.

Абра (2) (араб. عبرة) - традиційний арабський дерев'яний човен. Використовується для перевезення до 20 людей і невеликих вантажів. В наш час використовується як водне таксі в Дубаї, Об'єднаних Арабських Еміратах.

Абрего (ісп. abrego) - помірний вологий південно-західний вітер

Авал (фр. aval) - стійкий низовий вітер, що дує вверх по долинах рік.

Аванґардний (від фр., avant-garde — передова охорона) - належний до авангарду, передовий, той, що йде в перших лавах.

Аванпорт (фр.) - 1. Зовнішня частина водного простору порту чи гавані, захищена від морських хвиль. 2. Той із двох парних портів, який розміщено ближче до моря.

Адмірал (гол., від араб., амір-аль-бахр — володар на морі) - 1. Військове звання (чин) вищого командного складу у військово-морському флоті, а також особа, що його має. 2. Денний метелик родини німфалідових; чорного кольору з яскраво-червоними краями крил.

Адміралтейство (араб.) - 1. Місце будівництва, лагодження та озброєння кораблів. 2. В Англії, у царській Росії — орган управління флотом; морське відомство.

Аксіометр (лат., вісь і ...метр) - 1. Інструмент для вимірювання відхилення осі приладу від початкової площини. 2. Частина рульового пристрою для визначення кута відхилення руля відносно діаметральної площини судна.

Амон (1) (від фр. vent d'amont — верховий вітер) - верховий вітер; напрям залежить від географічного розміщення території.

Ахтерштевень (гол.) - нижня кормова частина судна, що є продовженням кіля.

Багермейстер (нім.) - керівник морського днопоглиблювального снаряда. На річковому транспорті ці функції виконує капітан земснаряда.

Байдак (лат.) - велике річкове судно.

Байдарка - одномісне алеутське судно, довжиною до шести метрів. Являє собою еластичний дерев'яний каркас, скріплений за допомогою китового вуса. Зовні каркас обтягувався шкірою тюленів або нерпа, а шви промащувались жиром. Для обшивки великих Б. алеути використовували моржеву шкуру.

Бак (1) (гол., корито, ночви) - 1. Носова частина верхньої палуби; надбудова в носовій частині палуби, що доходить до форштевня. 2. Велика посудина для рідини.

Бак (1) (гол., корито, ночви) - 1. Носова частина верхньої палуби; надбудова в носовій частині палуби, що доходить до форштевня. 2. Велика посудина для рідини.

Бакан (гол.) - плавучий навігаційний знак, що вказує небезпечні місця або фарватер; бакен.

Бакен (гол.) - плавучий навігаційний знак, що вказує небезпечні місця або фарватер.

Баратрія (англ., від старофр., шахрайство) - злочинна дія капітана або команди, що завдає шкоди власникові судна або власникові вантажу.

Баржа (фр.) - несамохідне або самохідне сталеве чи дерев'яне судно для перевезення вантажів.

Барк (фр. barque з лат. barca) - велике вітрильне судно з кількома прямими вітрилами щоглами косими вітрилами на бізань-щоглі.

Баркас (гол.) - 1. Найбільша корабельна шлюпка. 2. Самохідне дерев'яне судно; різновид річкових барж.

Баркентина (англ.) - шхуна-барк, морське вантажне судно з трьома або більше щоглами (прямі вітрила — на передній, косі — на інших щоглах).

Бархоут (гол. barghout) - кілька рядів потовщення зовнішньої обшивки дерев'яного судна для його зміцнення.

Батіаль (гр. βαθυς — глибокий) - глибинна зона моря (від 200 до 2000 м глибини). Займає проміжне положення між неритовою (мілководною) і абісальною (глибоководною) зонами.

Бенталь (гр., глибина, дно) - дно та придонний шар води, заселені організмами, бентосом.

Бізань (гол.) - остання ззаду щогла на кораблі; на вітрильнику — нижнє косе вітрило на бізань-щоглі.

Блокшив (англ.) - корпус застарілого судна, з якого знято обладнання і який пристосовано для житла або іншої мети; блокшип.

Бора (іт., гр., північний вітер) - сильний холодний поривчастий вітер у приморських місцевостях, який дме взимку із схилів гір.

Борт (1) (гол. boord) - 1. Бокова стінка, бік судна, вантажного автомобіля, відкритого товарного вагона. 2. Передній край одягу з ґудзиками й петлями; лацкан.

Ботдек (англ.) - палуба пасажирського судна, на якій містяться рятувальні шлюпки.

Боцман (гол., від човен і людина) - старшина на судні, безпосередній начальник палубної команди.

Брам-рей (гол.) - третя знизу рея.

Брам-стеньга (гол.) - третє коліно складної щогли.

Брамсель (гол.) - вітрило третього ярусу вітрильного судна.

Брандвахта (гол., сторожовий корабель) - 1. Сторожове судно, поставлене біля входу на рейд, яке регулює рух кораблів, наглядає за виконанням судноплавних, карантинних та митних правил. 2. Несамохідне судно, на якому живе екіпаж земснарядів або яке є складом. 3. Пост на судні або на березі, звідки наглядають за пожежною безпекою в порту.

Брандер (нім., від горіння, пожежа) - судно, навантажене горючою або вибуховою речовиною. Його застосовували для підпалювання ворожих кораблів.

Брашпиль (гол.) - ручна, електрична або парова лебідка на судні, якою вибирають якір.

Брейд-вимпел (гол.) - прапор, який підіймають на гротщоглі, коли на судні присутні службові особи.

Брекватер (англ., від розбивати і вода) - хвилеріз, кам'яна споруда для захисту морської гавані від хвиль.

Бриг (англ., від іт. brigantino) - двощоглове вітрильне, в тому числі військове, судно 18 — 19 ст. з прямими вітрилами на обох щоглах.

Бридель (англ., букв. — вуздечка) - ланцюг, одним кінцем прикріплений до нерухомого якоря, другим — до бочки.

Бридждек (англ., від місток і палуба) - палуба цивільних суден, де розміщено штурманську й рульову рубки і пристрої для судноводіння.

Бриз (фр.) - несильний вітер, що виникає через неоднакове нагрівання суші й моря: вдень вологий, дме з моря на сушу (морський Б.), вночі сухий — з суші на море (береговий Б.).

Брутто (іт., букв. — грубий, брудний) - вага товару з упаковкою (тарою).

Бугшприт (гол. boegspriet від boeg — ніс і spriet — піка) - бушприт; горизонтальний або похилий брус, що виступав перед форштевнем. Служить для підіймання носових вітрил.

Буй (гол.) - плавучий знак, який вказує на небезпечні місця для судноплавства.

Буйреп (гол.) - трос, що утримує буй на якорі.

Буканьєри (фр., з ісп., корабель) - те саме, що й флібустьєри.

Буксир (гол., тягти) - 1. Самохідне судно, яке тягне або штовхає інше судно чи будь-який плавучий засіб (док, кран). 2. Трос, за допомогою якого одне судно, тягне інше.

Бульб (фр. bulbe — цибулина) - морськ. виступаюча нижче ватерлінії частина носа судна, що має опуклу еліпсоїдну форму.

Бухта (1) (нім., від гнути, згинати) - затока, що заходить у сушу. 3 обох боків Б. захищають від хвиль острови або миси.

Бухта (2) (гол.) - канат (снасть), укладений кругами або вісімками поруч і один над одним (у формі циліндра).

Бушлат (від нім. Brust — груди і latte — захист) - двобортна матроська сукняна куртка з відкладним коміром.

Бушприт (гол. boegspriet від boeg — ніс і spriet — піка) - бугшприт; горизонтальний або похилий брус, що виступав перед форштевнем. Служить для підіймання носових вітрил.

Ваєр (англ. wire — дріт) - сталевий трос для буксирування трала.

Ванти (гол.) - відтяжки, що підтримують з боків вертикально розташовані предмети (напр., щогли).

Ватервейс (англ., від вода і шлях) - широка товста дошка дерев'яного настилу вздовж борту судна.

Ватерлінія (гол., від вода і лінія) - 1. Лінія вздовж корпусу корабля, утворювана поверхнею води. 2. Лінія вздовж корпусу, яка вказує на максимальну дозволену осадку навантаженого корабля (вантажна В.).

Вати (нім., з гол., прибережні мілини) - смуги низовинних узбереж морів, що затоплюються під час припливів й осушуються під час відпливів.

Вахта (1) (нім., караул, варта) - 1. Чергування. 2. Частини, на які розділено команду для неперервної роботи на кораблі.

Вельбот (англ., китобійний бот) - веслова морська шлюпка із загостреними носом і кормою.

Вельси (англ., букв.- смуги, рубці) - бруси обшивки судна, розмішені над ватерлінією; надводний борт.

Верп (гол.) - судновий якір, меншого розміру за основний. В. завозять на шлюпках, якщо треба зняти судно з мілини або перемістити корму в якийсь бік.

Верф (гол.) - 1. Підприємство для будування і ремонту суден. 2. Приміщення для будування і стоянки дирижаблів.

Вершляґ (нім.) - 1. Захід. 2. Західний вітер.

Вест (нім.) - 1. Міжнародне позначення заходу. 2. Західний вітер.

Вимпел (гол.) - 1. Вузький довгий прапор, який піднімають на військових суднах. 2. Трикутний прапорець як знак вшанування. 3. Футляр з довгою яскравою стрічкою для скидання з літаків пошти, донесень тощо.

Віце-адмірал (лат.) - звання у військово-морському флоті.

Гавань (гол.) - 1. Затока, внутрішня частина порту для стоянки кораблів. 2. Пліт із колод через усю річку.

Гакаборт (гол.) - верхня закруглена частина кормового краю корабля.

Галеон (ісп. galeón від фр. galion ) - велике багатопалубне вітрильне судно з артилерійським озброєнням, що використовувалося як військове і торгове. Г. з'явився в XVI столітті як еволюція каравели і караки і призначався для дальніх океанських подорожей. Вітрильне обладнання складалося з трьох-п'яти щогл, передні щогли несли прямі вітрила, задні — косі (латинські). Від попередників Г. відрізнявся тим, що був довшим, нижчим і прямішим, з прямокутною кормою замість круглої, і наявністю на носі ґальюна. Водотонажність Г. складала від 500 до 2000 тон. Г. використовувались до XVIII століття.

Галфвінд (гол., букв.- піввітру) - курс вітрильного судна, коли кут між напрямом вітру й діаметральною площиною судна становить 90°.

Гальбвінд (нім. Halbwind) - 1. Вітер, що дме збоку. 2. Хід корабля під таким вітром.

Гальюн (гол. galjoen — ніс корабля) - 1. Звис в носі вітрильного судна для установки носової прикраси — Гальюнної фігури. 2. Туалет на кораблі — за місцем встановлення відхожих місць для екіпажу.

Гальюнна фігура (від гол. galjoen — ніс корабля) - прикраса на носовій частині вітрильного судна.

Галювати (лат.) - 1. У фарбарстві — обробляти матерії виваром дубильних речовин. 2. іт. Гуляти, байдикувати.

Галювати (нім.) - тягти судно проти води.

Генуя (вл. іт. Genoa) - великий широкий стаксель зі шкотовим кутом, що далеко заходить за щоглу.

Гіг (англ.) - швидкохідна шлюпка з низьким бортом. Інша назва — гічка.

Гідроплан (гр.) - літак, пристосований підійматися з водної поверхні і опускатися на неї.

Гідропланування (від давньогр. ὕδωρ — вода і лат., площина) - те саме, шо й глісування.

Глісер (фр., від ковзати) - легке швидкохідне судно з днищем спеціальної форми, внаслідок чого воно ковзає по поверхні води.

Глісування (фр., ковзати) - вид руху швидкохідних суден, глісерів, гідролітаків перед зльотом тощо.

Глісувати (фр.) - ковзати по воді.

Горизонт (гр., від обмежую) - 1. Лінія позірного перетину неба і земної поверхні (видимий Г.). 2. Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії на місці спостереження (істиний Г.). 3. Г. води — рівень води в річках, озерах, морях. 4. геол. Сукупність відкладів, що включає одновікові породи різного складу, іноді з певним комплексом викопної фауни. 5. гірн. Сукупність гірничих виробок, що лежать на одному рівні.