Стола
частина літургійного одягу в різних християнських конфесіях. Складається із довгої прямокутної смуги кольорової, як правило, шовкової, тканини. Носиться перекинутої через плече або навколо шиї; спереду кінці С. можуть бути скріплені між собою або вільно звисати.
Сукуб
за середньовічними повір'ями — диявол у личині жінки, який з'являється уві снах молодих чоловіків для навіювання хтивих бажань.
Сунізм
основний (ортодоксальний) напрям ісламу (на відміну від шиїзму), представники якого вважають, що халіфом може бути лише людина з хорошою репутацією, знаннями богослова і правознавця вищого рангу. Виник у 7 ст. Прихильники С. (суніти) поряд з Кораном джерелом віровчення визнають і Сунну.
Суніти
прихильники ортодоксального напрямку в ісламі, які вважають, що халіфом може бути лише людина з хорошою репутацією, знаннями богослова і правознавця вищого рангу.
Сунна
священний переказ життєвого шляху пророка у формі розповідей про його вчинки й висловлювання з моменту, коли Мухаммад став пророком. Сунна покликана служити зразком і настановою для окремого мусульманина та усієї громади. С. шанується всіма напрямками й течіями ісламу як друге після Корану джерело віровчення й шаріату.
Сура
розділ Корану. Загалом у Корані 114 сур, кожна з яких складається з аятів у кількості від 2 до 286.
Сфінкс
1. У Стародавньому Єгипті та країнах південно-східної Азії — лев з головою людини. 2. У давньогрецькій міфології —крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева. 3. перен. Загадкова істота; незрозуміла людина. 4. Метелик родини бражникових.
Схизма
1. Розкол у християнстві протягом середніх віків (переважно про поділ православної і католицької церков). 2. Невеликий музичний інтервал, різниця між піфагорійською і дідімовою комами.
Схизматик
у православній і католицькій церквах — розкольник.
Схима
вищий чин чернецтва, що вимагає від тих, хто дав обітницю, додержання суворих аскетичних правил.
Схимник
чернець, що прийняв схиму.
Схоласт
1. Послідовник схоластики (у знач. 1) 2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань.
Схоластика
1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обгрунтувати богослов'я. 2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.
Схоластичний
1. Властивий схоластиці. 2. Сухий, відірваний від життя.
Сцілла і Харібда
1. У давньогрецькій міфології страховиська, що нібито мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сіцілією й нищили мореплавців. 2. перен. Опинитися між Сціллою і Харібдою — потрапити в небезпеку.
Таборити
представники революційного селянсько-плебейського табору під час гуситських воєн (1419 — 34 рр.) у Чехії. Виступали проти королівської влади, приватної власності, обрядів і догматів католицької церкви, пропагували ідею майнової і суспільної рівності. Від назви м. Табора, що був політичним центром таборитів.
Табу
1. У первісних народів релігійна заборона певних дій, порушення якої нібито жорстоко карається. 2. перен. Щось заборонене і те, чого не можна торкатись (напр., певної теми, розмови, речі).
Таваф
ритуальний обхід проти годинникової стрілки Каабу, будівлі прямокутної форми в центрі Священної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці, головного святилища ісламу, під час хаджу.
Талібан
радикальний ісламістський рух сунітського напрямку, що зародився у Афганістані серед пуштунів у 1994 році. Засновниками руху стали 30 студентів (звідки й назва) мусульманської духовної школи (медресе) міста Кандагар на чолі з муллою Мухамедом Омаром. Характерною рисою талібів є чорні тюрбани та білий одяг. Таліби відстоюють норми шаріату, заборону жіночої освіти, світські розваги.
Талія (1)
у давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька комедії.
Талмуд
1. Збірка релігійних, правових і побутових правил юдаїзму, що грунтується на тлумаченні книг Старого Завіту. 2. перен. Велика, складна книга.
Талмудизм
1. Іудейська казуїстика, яка виводить з віршів П'ятикнижжя (Тори) будь-які положення. 2. перен. Схоластичні міркування, начотництво.
Тальйон
в кримінальному праві рабовласницьких і ранньофеодальних держав принцип, за яким особі, що вчинила злочин, завдавали такої самої шкоди, яку вчинила вона ("око за око, зуб за зуб").
Тамплієри
духовно-лицарський католицький орден, заснований в Палестині в 1119 році невеликою групою лицарів після Першого хрестового походу для захисту прочан, які відвідували Святу землю. Розпущений в 1312 році.
Танагри
давньогрецькі теракотові статуетки, знайдені при розкопках некрополя м. Танагри та інших античних міст.
Танричний секс
одна з таємних тантричних практик, основний зміст якої — інтимна близькість партнерів; майтхуна. Т. с. передбачає уміння відчувати життєву енергію, сконцентровану в нижній чакрі і усвідомлено нею управляти.
Тантал (1)
1. У давньогрецькій міфології цар Лідії, який нібито викрав у богів амброзію і нектар, за що Зевс засудив його на вічні муки голоду й спраги. 2. перен. Танталові муки — тяжкі страждання від незадоволених бажань.
Тантра
комплекс релігійних ритуалів, практик і медитацій для досягнення найвищої реалізації, що виник на початку нашої ери в індуїзмі і брахманізмі. Т. вирізняється відмовою від аскетизму і зосередження на максимальній активації внутрішніх тілесних потенцій для розширення усвідомленого функціонування тіла і розуму людини.
Таоїзм
1. Один з основних напрямів давньокитайської філософії, за яким природа й життя людей підпорядковані не волі неба, а загальному законові — дао, який існує поза свідомістю людини. 2. Одна з китайських релігій. Виникла в 2 ст. до н. е. Інша назва — даосизм.
Тартар
в давньогрецькій міфології найглибші надра землі, які знаходяться на такій же відстані від її поверхні, як земля від неба. Т. оточений потрійним шаром темряви, а навколо нього вічно бушують бурі. За Гесіодом Т. — нижня частина Аїду і сюди Зевс ув'язнив переможених титанів.
Тезей
у давньогрецькій міфології один з найвидатніших героїв, що вчинив багато подвигів, зокрема вбив розбійника Прокруста, страховисько Мінотавра.
Теїзм
1. Світогляд, в основі якого лежить розуміння бога як особи, що створила світ і втручається в його події, на відміну від деїзму, який заперечує дальше втручання бога у створений ним світ. 2. Синонім релігійного світогляду.
Телеологія
1. Філософське ідеалістичне вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед визначеної мети і все в розвитку природи й суспільства доцільне. Доцільність у природі Т. пояснює наслідком діяння нематеріальних сил, бога. Спрямована проти причинного пояснення явищ, Т. використовується прибічниками релігійного світогляду. 2. Методологічна Т. — прийоми пізнання (в т. ч. форми наукового пояснення), в яких використовують категорію цілі і похідні від неї поняття.
Тенгріанство
давня, принаймні з ІІІ ст. до н. е., релігія тюркських і монгольських (можливо угорських) племен на основі народного шаманізму, як правило, зосереджена навколо бога неба Тенгрі як єдиного творця світу; тенгризм.
Тенія
1. У Стародавній Греції — деталь костюма, поясок, підв'язка, а також головна пов'язка жінок у вигляді тонкої стрічки. 2. У Стародавній Греції — жертовна або поминальна стрічка. 3. архіт. Горизонтальний профіль — "поличка", що розділяє нижню частину фриза доричного ордера і архітрав.
Теогонія
сукупність міфів про походження і родовід богів, притаманна політеїстичним релігіям.
Теодицея
боговиправдання; релігійно-філософське вчення, яке ставить собі за мету усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі доказом того, що саме зло є добром.
Теократія
форма державного правління, за якої політична влада в країні належить духівництву або главі церкви (напр., держава Ватікан).
Теологія
богослов'я, богослів'я; науковий теоретичний виклад, тлумачення й пояснення певних релігійних поглядів.
Теософія
1. Містичне богопізнання. На відміну від теології, Т. будується не на певних засадах віровчення (догматах), а на особистих релігійних враженнях людини. 2. Релігійне вчення з пізнання божественної мудрості. 3. Загальна назва всіх містичних наук.
Тера
японський буддійський храм.
Терамарі
1. Археологічна культура бронзової доби на території Північної Італії. 2. Укріплені поселення доби Т., що будувалися на палях.
Терми
1. Давньоримські громадські лазні, до складу яких входили також спортивний зал, зал для зборів, приміщення для відпочинку тощо. 2. Природні теплі або гарячі мінеральні джерела та підземні води. 3. Числа, що характеризують енергетичні рівні атомів.
Термін (3)
1. В давньоримській міфології — божество меж, кордонів.
Терпсіхора
1. У давньогрецькій міфології — муза танців та хорового співу. 2. перен. Балерина.
Тесей
у давньогрецькій міфології один з найвидатніших героїв, що вчинив багато подвигів, зокрема вбив розбійника Прокруста, страховисько Мінотавра; Тезей.
Тетрархія
1. У Стародавній Греції — четверта частина області, якою керував тетрарх. 2. У Римській імперії — розподіл влади між чотирма співправителями, які керували різними частинами імперії; чотиривладдя.
Теургія
вид магії; дії, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на волю богів і духів, щоб змінити хід подій.
Тиран
1. У Стародавній Греції та Римі, а також в Італії 13-15 ст. — правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує однособово. 2. Жорстокий правитель, дії якого грунтуються на свавіллі та насильстві; деспот. 3. перен. Жорстока, деспотична людина, що зловживає своїм впливом, становищем, своєю владою над ким-небудь; мучитель.
Титани
1. У давньогрецькій міфології людиноподібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом, але зазнали поразки й були скинуті в Тартар. 2. перен. Людина, що відзначається надзвичайною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа; велетень.
Тифон
1. У давньогрецькій міфології — страховище з стома зміїними головами, яке виступило на боротьбу проти Зевса за панування над світом, але зазнало поразки. Т. — уособлення вулканічних явищ. 2. Прилад на маяках, що подає звукові сигнали під час туману.
Тіара
1. Головний убір давніх персидських і ассірійських царів. 2. Папська Т. — трійчаста корона папи римського з невеликим хрестом зверху і двома стрічками, яку носили римські папи з початку XIV століття по 1965 року, символізуючи три рівні папських повноважень: духовну владу в світі, владу в Римі і верховенство над усіма християнськими правителями; сучасне трактування — батько Церкви, земний правитель і намісник Христа на Землі. 3. Різновид жіночої прикраси для голови, яка одягається в особливо урочистих випадках.
Тілака
священна позначка, яку наносять індуїсти глиною, попелом, сандаловою пастою або іншою речовиною на чоло й інші частини тіла. Т. символізує третє око, яке у індуїзмі асоціюється з різними богами і виражає ідею духовного просвітлення.
Тога
чоловічий верхній одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів.
Томізм
філософське й богословське вчення середньовічного філософа-схоласта Фоми Аквінського, за яким розум повинен підпорядковуватися вірі, а філософія — бути служницею богослов'я. Т. довгий час був офіційною доктриною католицизму. Нині відновлений у формі неотомізму.
Тор (3)
у давньоскандінавській міфології бог грому й блискавки.
Тора
1. Назва сукупності всіх заповідей, що начебто дані богом єврейському народові через пророка Мойсея, а також перших п'яти книг Біблії — П'ятикнижжя; 2. Предмет релігійного культу — "священний" сувій з шкіри, на якому написане П'ятикнижжя.
Тот
в релігії Стародавнього Єгипту спочатку — бог Місяця; пізніше — одне з найголовніших божеств, бог мудрості, покровитель наук.
Тотем
1. Тварина або рослина, що була об'єктом релігійного культу роду або племені як його родоначальник і охоронець. 2. Герб племені з зображенням тотема.
Тотемізм
одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільне походження й кровну спорідненість між даною групою людей (родом) і певним видом тварин, рослин, рідше тим чи іншим предметом або явищем природи.
Трефний
заборонений для вживання в їжу згідно норм юдейських релігійних настанов; антонім — кошерний.
Триби
у Стародавньому Римі у 8 — 6 ст. до н. е. три племені, які становили римську патриціанську громаду; з 6 ст. до н. е. до 30-х рр. 1 ст. н. е. — адміністративно-територіальні округи.
Трибун
1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. 2. Громадський діяч, видатний оратор і публіцист.
Трибунал
1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи публічно розглядали судові справи. 2. Суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3. Станові шляхетські апеляційні суди, що існували з 16 ст. у феодальній Литві і Польщі. 4. Надзвичайні суди часів Французької революції кінця 18 ст. 5. Революційні Т.- спеціальні суди, які існували у Радянській державі 1917-22 рр. 6. Військові Т. — суди, що входять до єдиної судової системи Україні і розглядають справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо. 7. Міжнародні воєнні Т. — кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців.
Трикстер
у міфології, фольклорі та релігії — божество, дух, людина або тварина, яка вчиняє протиправні дії, не підкоряючись загальним правилам поведінки. Т. вирізняється підступністю, здатністю до трансформацій та перевтілень і керується у своїх вчинках інстинктами та імпульсами, а не свідомими бажаннями. Приклади — Санчо Панса, Мефістофель, Ходжа Насреддін, Барон Мюнхгаузен, Іван-дурень, Лис Микита, Кіт у чоботях.
Трипітака
уклад буддійських священних текстів, складений після смерті Будди Шак'ямуні (Сіддгартха Ґаутами) на Першому Буддійському соборі (V ст. до н.е.). Канонічні тексти поділяють на 3 частини: правила прийому до буддійських громад, правила щодо суспільного життя; збірка повчань та промов; метафізичний та психологічний аспекти буддійського вчення.
Тритон (1)
1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом, звірячим обличчям і дельфінячим хвостом. В руках у Т. раковина, звуками якої він, за велінням Посейдона, розбурхує і заспокоює море. 2. Найбільший (діаметр близько 2706 км) серед супутників Нептуна (відстань від Нептуна 394 700 км), температура на поверхні — 34,5 K (-235°C); єдиний великий супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання планети навколо своєї осі. Відкритий 10 жовтня 1846 англійським астрономом Вільямом Ласселлем.
Тріумвір
учасник тріумвірату.
Тріумвірат
1. У Стародавньому Римі колегія з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спеціальною метою. 2. Союз трьох впливових політичних і військових діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н. е. з метою захоплення верховної влади в державі. 3. перен. Три особи, що об'єдналися для спільної діяльності; тривладдя.
Тріумф
1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.
Тріумфальний
пов'язаний з тріумфом, урочистий, здійснюваний на ознаменування тріумфу.
Тріумфатор
1. У Стародавньому Римі полководець, під керівництвом якого армія переможно завершила війну і якому влаштовують урочистий вступ до столиці — тріумф. 2. Переможець, той, кого вшановують як переможця.
Троль (2)
в скандинавських повір'ях — надприродна істота, як правило, ворожа людям.
Туніка
давньоримський одяг типу сорочки (спочатку вовняної, з 4 ст. — лляної, переважно білого кольору). Поверх Т. носили тогу.
Тхеравада
школа буддизму, найстаріша і найконсервативніша з існуючих, для якої характерний раціональний підхід і відносна простота ритуалу. Мета послідовника Т. — досягнення стану, повністю вільного від усіх забруднень і оман. Інша назва — Стхавіравада.
Тьюринга
за віруваннями австралійців-аборигенів, предмет, що має таємничу чудодійну силу; чуринга.
Улеми
мусульманські богослови й правознавці. Звання У. надається особам, що закінчили мусульманські вищі навчальні заклади.
Улісс
латинське ім'я міфічного героя давньогрецького епосу мандрівника Одіссея.
Ультрамонтани
прихильники напряму в католицизмі, що підтримують домагання папи римського на втручання не тільки в релігійні, а й у світські справи будь-якої держави.
Ундина
казкова істота, яка нібито живе в річках і озерах, співом і красою заманюючи подорожніх у глибини; дух води. У. — образ, створений літературою, в якому відобразилися повір'я різних народів про русалок.
Унія
1. Об'єднання держав під владою одного монарха; союз держав. 2. Назва міжнародних адміністративних союзів. 3. У. церковна — об'єднання католицької та православної церкви під зверхністю папи римського. 3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
Упанішади
давньоіндійські релігійно-філософські брахманські/UR> тексти. Є частиною індійських священних текстівшруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем в якому вчитель пояснює суть Вед. Є основою ведантичного індуїзму.
Уран
1. У давньогрецькій міфології — бог неба. 2. Сьома за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи. 3. Радіоактивний хімічний елемент, символ U, ат. н. 92; сріблясто-білий метал; належить до актиноїдів. Використовують як ядерне паливо. Солі У. застосовують у фотографії, виробництві скла тощо.
Уранія
в давньогрецькій міфології одна з дев'ята муз, покровителька астрономії.
Фавн
1. В давньоримській міфології — бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2. Американська мавпа з двома чубками на тімені.
Фаетон
1.У давньогрецькій міфології син бога сонця Геліоса, який випросив у свого батька вогненну колісницю і, не вміючи правити кіньми, наблизився надто близько до землі і мало не спалив її. Щоб урятувати землю, Зевс блискавкою вбив Ф. 2. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. 3. Легковий автомобіль з відкритим кузовом. 4. Птах тропічних морів з ряду веслоногих, єдиний рід родини фаетонових.
Факіх
фахівець з ісламського права та юриспруденції.
Фалос
1. Антропологічний та теологічний термін, що стосується ідеї чи образу збудженого чоловічого репродуктивного органа. 2. Символічне зображення ерегованого пеніса, предмет культу багатьох релігій.
Фараон
1. Титул царя в Стародавньому Єгипті, монарх. 2. Прізвисько поліцая. 3. заст. Вид азартної гри в карти (звичайно без великих ставок).
Фарисеї
1. Послідовник однієї з трьох релігійно-політичних течій, що існували в Юдеї з середини 2 ст. до н. е. до 70-х рр. 1 ст. н. е. серед торгово-ремісничих верств, які відзначалися фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2. перен. Лицемірна людина, ханжа, блюзнір, лицемір.
частина літургійного одягу в різних християнських конфесіях. Складається із довгої прямокутної смуги кольорової, як правило, шовкової, тканини. Носиться перекинутої через плече або навколо шиї; спереду кінці С. можуть бути скріплені між собою або вільно звисати.
Сукуб
за середньовічними повір'ями — диявол у личині жінки, який з'являється уві снах молодих чоловіків для навіювання хтивих бажань.
Сунізм
основний (ортодоксальний) напрям ісламу (на відміну від шиїзму), представники якого вважають, що халіфом може бути лише людина з хорошою репутацією, знаннями богослова і правознавця вищого рангу. Виник у 7 ст. Прихильники С. (суніти) поряд з Кораном джерелом віровчення визнають і Сунну.
Суніти
прихильники ортодоксального напрямку в ісламі, які вважають, що халіфом може бути лише людина з хорошою репутацією, знаннями богослова і правознавця вищого рангу.
Сунна
священний переказ життєвого шляху пророка у формі розповідей про його вчинки й висловлювання з моменту, коли Мухаммад став пророком. Сунна покликана служити зразком і настановою для окремого мусульманина та усієї громади. С. шанується всіма напрямками й течіями ісламу як друге після Корану джерело віровчення й шаріату.
Сура
розділ Корану. Загалом у Корані 114 сур, кожна з яких складається з аятів у кількості від 2 до 286.
Сфінкс
1. У Стародавньому Єгипті та країнах південно-східної Азії — лев з головою людини. 2. У давньогрецькій міфології —крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева. 3. перен. Загадкова істота; незрозуміла людина. 4. Метелик родини бражникових.
Схизма
1. Розкол у християнстві протягом середніх віків (переважно про поділ православної і католицької церков). 2. Невеликий музичний інтервал, різниця між піфагорійською і дідімовою комами.
Схизматик
у православній і католицькій церквах — розкольник.
Схима
вищий чин чернецтва, що вимагає від тих, хто дав обітницю, додержання суворих аскетичних правил.
Схимник
чернець, що прийняв схиму.
Схоласт
1. Послідовник схоластики (у знач. 1) 2. перен. Людина, яка сприймає лише зовнішню, формальну сторону якої-небудь науки відірвано від життя й практики; той, хто схильний до марних і далеких від життя розмірковувань.
Схоластика
1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обгрунтувати богослов'я. 2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; мертва, суха наука.
Схоластичний
1. Властивий схоластиці. 2. Сухий, відірваний від життя.
Сцілла і Харібда
1. У давньогрецькій міфології страховиська, що нібито мешкали на скелях біля протоки між Італією та Сіцілією й нищили мореплавців. 2. перен. Опинитися між Сціллою і Харібдою — потрапити в небезпеку.
Таборити
представники революційного селянсько-плебейського табору під час гуситських воєн (1419 — 34 рр.) у Чехії. Виступали проти королівської влади, приватної власності, обрядів і догматів католицької церкви, пропагували ідею майнової і суспільної рівності. Від назви м. Табора, що був політичним центром таборитів.
Табу
1. У первісних народів релігійна заборона певних дій, порушення якої нібито жорстоко карається. 2. перен. Щось заборонене і те, чого не можна торкатись (напр., певної теми, розмови, речі).
Таваф
ритуальний обхід проти годинникової стрілки Каабу, будівлі прямокутної форми в центрі Священної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці, головного святилища ісламу, під час хаджу.
Талібан
радикальний ісламістський рух сунітського напрямку, що зародився у Афганістані серед пуштунів у 1994 році. Засновниками руху стали 30 студентів (звідки й назва) мусульманської духовної школи (медресе) міста Кандагар на чолі з муллою Мухамедом Омаром. Характерною рисою талібів є чорні тюрбани та білий одяг. Таліби відстоюють норми шаріату, заборону жіночої освіти, світські розваги.
Талія (1)
у давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, покровителька комедії.
Талмуд
1. Збірка релігійних, правових і побутових правил юдаїзму, що грунтується на тлумаченні книг Старого Завіту. 2. перен. Велика, складна книга.
Талмудизм
1. Іудейська казуїстика, яка виводить з віршів П'ятикнижжя (Тори) будь-які положення. 2. перен. Схоластичні міркування, начотництво.
Тальйон
в кримінальному праві рабовласницьких і ранньофеодальних держав принцип, за яким особі, що вчинила злочин, завдавали такої самої шкоди, яку вчинила вона ("око за око, зуб за зуб").
Тамплієри
духовно-лицарський католицький орден, заснований в Палестині в 1119 році невеликою групою лицарів після Першого хрестового походу для захисту прочан, які відвідували Святу землю. Розпущений в 1312 році.
Танагри
давньогрецькі теракотові статуетки, знайдені при розкопках некрополя м. Танагри та інших античних міст.
Танричний секс
одна з таємних тантричних практик, основний зміст якої — інтимна близькість партнерів; майтхуна. Т. с. передбачає уміння відчувати життєву енергію, сконцентровану в нижній чакрі і усвідомлено нею управляти.
Тантал (1)
1. У давньогрецькій міфології цар Лідії, який нібито викрав у богів амброзію і нектар, за що Зевс засудив його на вічні муки голоду й спраги. 2. перен. Танталові муки — тяжкі страждання від незадоволених бажань.
Тантра
комплекс релігійних ритуалів, практик і медитацій для досягнення найвищої реалізації, що виник на початку нашої ери в індуїзмі і брахманізмі. Т. вирізняється відмовою від аскетизму і зосередження на максимальній активації внутрішніх тілесних потенцій для розширення усвідомленого функціонування тіла і розуму людини.
Таоїзм
1. Один з основних напрямів давньокитайської філософії, за яким природа й життя людей підпорядковані не волі неба, а загальному законові — дао, який існує поза свідомістю людини. 2. Одна з китайських релігій. Виникла в 2 ст. до н. е. Інша назва — даосизм.
Тартар
в давньогрецькій міфології найглибші надра землі, які знаходяться на такій же відстані від її поверхні, як земля від неба. Т. оточений потрійним шаром темряви, а навколо нього вічно бушують бурі. За Гесіодом Т. — нижня частина Аїду і сюди Зевс ув'язнив переможених титанів.
Тезей
у давньогрецькій міфології один з найвидатніших героїв, що вчинив багато подвигів, зокрема вбив розбійника Прокруста, страховисько Мінотавра.
Теїзм
1. Світогляд, в основі якого лежить розуміння бога як особи, що створила світ і втручається в його події, на відміну від деїзму, який заперечує дальше втручання бога у створений ним світ. 2. Синонім релігійного світогляду.
Телеологія
1. Філософське ідеалістичне вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед визначеної мети і все в розвитку природи й суспільства доцільне. Доцільність у природі Т. пояснює наслідком діяння нематеріальних сил, бога. Спрямована проти причинного пояснення явищ, Т. використовується прибічниками релігійного світогляду. 2. Методологічна Т. — прийоми пізнання (в т. ч. форми наукового пояснення), в яких використовують категорію цілі і похідні від неї поняття.
Тенгріанство
давня, принаймні з ІІІ ст. до н. е., релігія тюркських і монгольських (можливо угорських) племен на основі народного шаманізму, як правило, зосереджена навколо бога неба Тенгрі як єдиного творця світу; тенгризм.
Тенія
1. У Стародавній Греції — деталь костюма, поясок, підв'язка, а також головна пов'язка жінок у вигляді тонкої стрічки. 2. У Стародавній Греції — жертовна або поминальна стрічка. 3. архіт. Горизонтальний профіль — "поличка", що розділяє нижню частину фриза доричного ордера і архітрав.
Теогонія
сукупність міфів про походження і родовід богів, притаманна політеїстичним релігіям.
Теодицея
боговиправдання; релігійно-філософське вчення, яке ставить собі за мету усунути суперечність між вірою у всемогутнього справедливого бога й наявністю зла на землі доказом того, що саме зло є добром.
Теократія
форма державного правління, за якої політична влада в країні належить духівництву або главі церкви (напр., держава Ватікан).
Теологія
богослов'я, богослів'я; науковий теоретичний виклад, тлумачення й пояснення певних релігійних поглядів.
Теософія
1. Містичне богопізнання. На відміну від теології, Т. будується не на певних засадах віровчення (догматах), а на особистих релігійних враженнях людини. 2. Релігійне вчення з пізнання божественної мудрості. 3. Загальна назва всіх містичних наук.
Тера
японський буддійський храм.
Терамарі
1. Археологічна культура бронзової доби на території Північної Італії. 2. Укріплені поселення доби Т., що будувалися на палях.
Терми
1. Давньоримські громадські лазні, до складу яких входили також спортивний зал, зал для зборів, приміщення для відпочинку тощо. 2. Природні теплі або гарячі мінеральні джерела та підземні води. 3. Числа, що характеризують енергетичні рівні атомів.
Термін (3)
1. В давньоримській міфології — божество меж, кордонів.
Терпсіхора
1. У давньогрецькій міфології — муза танців та хорового співу. 2. перен. Балерина.
Тесей
у давньогрецькій міфології один з найвидатніших героїв, що вчинив багато подвигів, зокрема вбив розбійника Прокруста, страховисько Мінотавра; Тезей.
Тетрархія
1. У Стародавній Греції — четверта частина області, якою керував тетрарх. 2. У Римській імперії — розподіл влади між чотирма співправителями, які керували різними частинами імперії; чотиривладдя.
Теургія
вид магії; дії, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на волю богів і духів, щоб змінити хід подій.
Тиран
1. У Стародавній Греції та Римі, а також в Італії 13-15 ст. — правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує однособово. 2. Жорстокий правитель, дії якого грунтуються на свавіллі та насильстві; деспот. 3. перен. Жорстока, деспотична людина, що зловживає своїм впливом, становищем, своєю владою над ким-небудь; мучитель.
Титани
1. У давньогрецькій міфології людиноподібні велетні, діти Урана і Геї, що вступили в боротьбу із Зевсом за володіння небом, але зазнали поразки й були скинуті в Тартар. 2. перен. Людина, що відзначається надзвичайною силою розуму, таланту; винятково видатна, героїчна особа; велетень.
Тифон
1. У давньогрецькій міфології — страховище з стома зміїними головами, яке виступило на боротьбу проти Зевса за панування над світом, але зазнало поразки. Т. — уособлення вулканічних явищ. 2. Прилад на маяках, що подає звукові сигнали під час туману.
Тіара
1. Головний убір давніх персидських і ассірійських царів. 2. Папська Т. — трійчаста корона папи римського з невеликим хрестом зверху і двома стрічками, яку носили римські папи з початку XIV століття по 1965 року, символізуючи три рівні папських повноважень: духовну владу в світі, владу в Римі і верховенство над усіма християнськими правителями; сучасне трактування — батько Церкви, земний правитель і намісник Христа на Землі. 3. Різновид жіночої прикраси для голови, яка одягається в особливо урочистих випадках.
Тілака
священна позначка, яку наносять індуїсти глиною, попелом, сандаловою пастою або іншою речовиною на чоло й інші частини тіла. Т. символізує третє око, яке у індуїзмі асоціюється з різними богами і виражає ідею духовного просвітлення.
Тога
чоловічий верхній одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів.
Томізм
філософське й богословське вчення середньовічного філософа-схоласта Фоми Аквінського, за яким розум повинен підпорядковуватися вірі, а філософія — бути служницею богослов'я. Т. довгий час був офіційною доктриною католицизму. Нині відновлений у формі неотомізму.
Тор (3)
у давньоскандінавській міфології бог грому й блискавки.
Тора
1. Назва сукупності всіх заповідей, що начебто дані богом єврейському народові через пророка Мойсея, а також перших п'яти книг Біблії — П'ятикнижжя; 2. Предмет релігійного культу — "священний" сувій з шкіри, на якому написане П'ятикнижжя.
Тот
в релігії Стародавнього Єгипту спочатку — бог Місяця; пізніше — одне з найголовніших божеств, бог мудрості, покровитель наук.
Тотем
1. Тварина або рослина, що була об'єктом релігійного культу роду або племені як його родоначальник і охоронець. 2. Герб племені з зображенням тотема.
Тотемізм
одна з первісних форм релігійних вірувань, для якої характерна віра в спільне походження й кровну спорідненість між даною групою людей (родом) і певним видом тварин, рослин, рідше тим чи іншим предметом або явищем природи.
Трефний
заборонений для вживання в їжу згідно норм юдейських релігійних настанов; антонім — кошерний.
Триби
у Стародавньому Римі у 8 — 6 ст. до н. е. три племені, які становили римську патриціанську громаду; з 6 ст. до н. е. до 30-х рр. 1 ст. н. е. — адміністративно-територіальні округи.
Трибун
1. У Стародавньому Римі — назва різних державних і громадських службових осіб. 2. Громадський діяч, видатний оратор і публіцист.
Трибунал
1. У Стародавньому Римі — підвищення, на якому високі урядові особи публічно розглядали судові справи. 2. Суд першої інстанції та апеляційна інстанція для справ, розглянутих мировими суддями. 3. Станові шляхетські апеляційні суди, що існували з 16 ст. у феодальній Литві і Польщі. 4. Надзвичайні суди часів Французької революції кінця 18 ст. 5. Революційні Т.- спеціальні суди, які існували у Радянській державі 1917-22 рр. 6. Військові Т. — суди, що входять до єдиної судової системи Україні і розглядають справи про всі злочини військовослужбовців, а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних зборів тощо. 7. Міжнародні воєнні Т. — кримінальні суди, створені на основі спеціальних міжнародних угод з метою покарання головних воєнних злочинців.
Трикстер
у міфології, фольклорі та релігії — божество, дух, людина або тварина, яка вчиняє протиправні дії, не підкоряючись загальним правилам поведінки. Т. вирізняється підступністю, здатністю до трансформацій та перевтілень і керується у своїх вчинках інстинктами та імпульсами, а не свідомими бажаннями. Приклади — Санчо Панса, Мефістофель, Ходжа Насреддін, Барон Мюнхгаузен, Іван-дурень, Лис Микита, Кіт у чоботях.
Трипітака
уклад буддійських священних текстів, складений після смерті Будди Шак'ямуні (Сіддгартха Ґаутами) на Першому Буддійському соборі (V ст. до н.е.). Канонічні тексти поділяють на 3 частини: правила прийому до буддійських громад, правила щодо суспільного життя; збірка повчань та промов; метафізичний та психологічний аспекти буддійського вчення.
Тритон (1)
1. У давньогрецькій міфології — син бога морів Посейдона — морське божество з людським тулубом, звірячим обличчям і дельфінячим хвостом. В руках у Т. раковина, звуками якої він, за велінням Посейдона, розбурхує і заспокоює море. 2. Найбільший (діаметр близько 2706 км) серед супутників Нептуна (відстань від Нептуна 394 700 км), температура на поверхні — 34,5 K (-235°C); єдиний великий супутник Сонячної системи, який обертається навколо своєї планети в протилежний бік від обертання планети навколо своєї осі. Відкритий 10 жовтня 1846 англійським астрономом Вільямом Ласселлем.
Тріумвір
учасник тріумвірату.
Тріумвірат
1. У Стародавньому Римі колегія з трьох осіб (тріумвірів), що призначалися або обиралися із спеціальною метою. 2. Союз трьох впливових політичних і військових діячів у Стародавньому Римі в 1 ст. до н. е. з метою захоплення верховної влади в державі. 3. перен. Три особи, що об'єдналися для спільної діяльності; тривладдя.
Тріумф
1. У Стародавньому Римі — урочистий вступ полководця та його війська у столицю після переможного завершення війни, що супроводжується виявом почестей. 2. Видатний, блискучий успіх, перемога, торжество.
Тріумфальний
пов'язаний з тріумфом, урочистий, здійснюваний на ознаменування тріумфу.
Тріумфатор
1. У Стародавньому Римі полководець, під керівництвом якого армія переможно завершила війну і якому влаштовують урочистий вступ до столиці — тріумф. 2. Переможець, той, кого вшановують як переможця.
Троль (2)
в скандинавських повір'ях — надприродна істота, як правило, ворожа людям.
Туніка
давньоримський одяг типу сорочки (спочатку вовняної, з 4 ст. — лляної, переважно білого кольору). Поверх Т. носили тогу.
Тхеравада
школа буддизму, найстаріша і найконсервативніша з існуючих, для якої характерний раціональний підхід і відносна простота ритуалу. Мета послідовника Т. — досягнення стану, повністю вільного від усіх забруднень і оман. Інша назва — Стхавіравада.
Тьюринга
за віруваннями австралійців-аборигенів, предмет, що має таємничу чудодійну силу; чуринга.
Улеми
мусульманські богослови й правознавці. Звання У. надається особам, що закінчили мусульманські вищі навчальні заклади.
Улісс
латинське ім'я міфічного героя давньогрецького епосу мандрівника Одіссея.
Ультрамонтани
прихильники напряму в католицизмі, що підтримують домагання папи римського на втручання не тільки в релігійні, а й у світські справи будь-якої держави.
Ундина
казкова істота, яка нібито живе в річках і озерах, співом і красою заманюючи подорожніх у глибини; дух води. У. — образ, створений літературою, в якому відобразилися повір'я різних народів про русалок.
Унія
1. Об'єднання держав під владою одного монарха; союз держав. 2. Назва міжнародних адміністративних союзів. 3. У. церковна — об'єднання католицької та православної церкви під зверхністю папи римського. 3. Назва міжнародних адміністративних союзів.
Упанішади
давньоіндійські релігійно-філософські брахманські/UR> тексти. Є частиною індійських священних текстів
Уран
1. У давньогрецькій міфології — бог неба. 2. Сьома за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи. 3. Радіоактивний хімічний елемент, символ U, ат. н. 92; сріблясто-білий метал; належить до актиноїдів. Використовують як ядерне паливо. Солі У. застосовують у фотографії, виробництві скла тощо.
Уранія
в давньогрецькій міфології одна з дев'ята муз, покровителька астрономії.
Фавн
1. В давньоримській міфології — бог полів і лісів, покровитель стад. Ф. також називали Луперком, і йому були присвячені луперкалії. 2. Американська мавпа з двома чубками на тімені.
Фаетон
1.У давньогрецькій міфології син бога сонця Геліоса, який випросив у свого батька вогненну колісницю і, не вміючи правити кіньми, наблизився надто близько до землі і мало не спалив її. Щоб урятувати землю, Зевс блискавкою вбив Ф. 2. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. 3. Легковий автомобіль з відкритим кузовом. 4. Птах тропічних морів з ряду веслоногих, єдиний рід родини фаетонових.
Факіх
фахівець з ісламського права та юриспруденції.
Фалос
1. Антропологічний та теологічний термін, що стосується ідеї чи образу збудженого чоловічого репродуктивного органа. 2. Символічне зображення ерегованого пеніса, предмет культу багатьох релігій.
Фараон
1. Титул царя в Стародавньому Єгипті, монарх. 2. Прізвисько поліцая. 3. заст. Вид азартної гри в карти (звичайно без великих ставок).
Фарисеї
1. Послідовник однієї з трьох релігійно-політичних течій, що існували в Юдеї з середини 2 ст. до н. е. до 70-х рр. 1 ст. н. е. серед торгово-ремісничих верств, які відзначалися фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності. 2. перен. Лицемірна людина, ханжа, блюзнір, лицемір.