Античністьдавньогрецький, давньоримський світ, його культура.
Апісв Стародавньому Єгипті священний бик, якого шанували як земне втілення бога Пта.
Апокрифи1. Релігійні твори, які не визнавалися церквою канонічними й заборонялися. 2. Твори сумнівної історичної вірогідності, часом писані як свідома містифікація. 3. Твори невідомого походження, безпідставно приписувані якомусь авторові.
Аполлінаріїщорічні ігрища на честь Аполлона у Давньому Римі.
Арамейцімешканці країни Арам, що нібито існувала на місці теперішніх Сирії та Месопотамії.
Аріанствотечія в християнстві в 4 — 6 ст., засновником якої був священик Арій з м. Александрії. Заперечуючи офіційне вчення церкви про єдину суть трійці, аріанці твердили, що "син божий" (Христос) нижчий за "бога — отця".
Аріїарійці, ар'яни. 1. Самоназва народів індоєвропейської мовної сім'ї, що говорили давньоіндійськими мовами і проживали на території сучасних Ірану та Індії в II—I тисячоліттях до н. е. 2. Європейська гілка індоєвропейських народів, на противагу східним індоіранським чи індоєвропейським народам. 3.
заст. Носії індоєвропейських мов і їхні сучасні нащадки.
Арійці1. Назва індійців, іранців та інших народів, які говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами. 2. У расистській німецькій літературі — представники "вищої" німецької раси.
Арімангрецька назва Анхра-Майнью — злого бога в зороастризмі.
Архангелвосьмий з дев'яти
ангельських чинів у в
християнському віровченні; старший ангел.
Архетиппраформа,
прототип — первісна форма для наступних утворень; початкова форма чогось. В «аналітичній психології» К.Г. Юнга А. — компоненти «колективного підсвідомого», які сформувалися у найдавніші часи і визначають структуру
моральної,
естетичної і пізнавальної діяльності людини.
Архідияконстарший
диякон, який служить при
митрополиті.
Архієпископдуховне звання, середнє між єпископом і митрополитом.
Архімандриту православній церкві титул настоятелів великих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій; титул ігумена монастиря. Вперше титул А. введено у християнській церкві в 5 ст., а в Київській Русі — з 12 ст. А. обирався пожиттєво з правом носити митру і жезл.
Асиу давньоскандинавській і давньогерманській
міфології — один із
кланів вищих богів.
Аскет1. Людина, що практикує
аскезу. 2. У давнину — християнський подвижник, пустельник. 3.
перен. людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби.
Аскетизм1. Релігійно-етичне вчення, що полягає у проповіді зречення радощів життя, відлюдництва й "умертвіння" плоті; аскеза. 2.
перен. Надзвичайна стриманість, відмова від життєвих благ.
Астрологіявідома з давніх часів наука, що визнає безпосередній зв'язок між розташуванням і рухом небесних тіл та явищами суспільного життя, долею людини і т. ін.
Атлант1. У грецькій міфології — велетень, якого Персей обернув на Африканську гору, що підпирає небосхил. 2.
архіт. Колона у вигляді чоловічої постаті, що підтримує перекриття будівлі, портик, балкон. 3.
анат. Перший шийний хребець у земноводяних, плазунів, птахів і ссавців.
Атлетика1. У давніх греків мистецтво досягати гармонійного фізичного розвитку за допомогою фізичних вправ. У сучасному фізичному вихованні розрізняють легку А. (біг, ходіння, стрибки, метання) і важку А. (підняття ваги — гирі, гантелі, штанги). 2. Вид циркового мистецтва.
Аутодафе1.
Церемонія привселюдного каяття грішника. 2. У середні віки — прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених
інквізицією єретиками, або т. зв.
єретичних творів.
АхіллесАхілл; 1. У давньогрецькій міфології найхоробріший герой Троянської війни. За міфом, єдиним вразливим місцем на тілі А. була п'ята. 2.
перен. Ахіллесова п'ята — найвразливіше місце.
Ашуразвичай самокатування у
шиїтів під час релігійних
церемоній, запроваджених у пам'ять великомученика
імама Хусейна ібн Алі, онука Мухаммеда. Проводиться на десятий день місяця мухаррам за ісламським календарем і знаменує собою
кульмінацію жалоби. Інша назва — шахсей-вахсей.
Аякси1. Ім'я двох міфологічних героїв, які разом вершили подвиги під час Троянської війни. 2.
перен. два Аякси — нерозлучні друзі.
Аят1. Найдрібніша структурна одиниця
Корану. 2. У широкому розумінні — короткий повчальний вірш.
Аятолапочесне звання
шиїтських богословів, які мають право самостійно виносити рішення з питань ісламського права.
Бавкіда1. Ім'я міфічної жінки, що щасливо прожила все своє життя зі своїм чоловіком Філемоном. 2.
перен. Втілення вірної жінки.
Багаудиучасники повстань соціальних низів — зубожілого вільного населення,
колонів, рабів — у Галлії та Північній Іспанії в III-V ст. н. е. проти рабовласницького Риму.
Базилевс1. Назва грецьких монархів у Гомера. 2. Один з титулів візантійських імператорів з 7 ст.
Базиліани1. Ченці католицького ордену, заснованого у Візантії за статутом, що його склав богослов Василій Великий. 2. Ченці уніатського ордену, заснованого у Західній Білорусії та Західній Україні після Брестської унії 1596 року.
Базиліка1. У стародавніх греків і римлян — критий будинок на колонах, що був місцем торгівлі, суду, нарад. 2. Храм чотирикутної форми з портиками і рядом колон.
Базилікизбірка візантійського права (видана в 890 р. ).
БальдурБальдуар; у скандінавській міфології бог добра й краси.
Бан (1)1. За середньовіччя — право глави держави здійснювати найвищу владу (судовий Б., військовий Б.). 2. Поширення судово-адміністративної влади
феодала на певну територію. 3. Дрібна срібна монета у Словенії, Валахії, Молдові та на Буковині. 4. Середньовічний
титул та посада в країнах східної та південної Європи.
Баптистипослідовники протестантської секти у християнстві, за віровченням якої "спасіння" можливе лише через особисту віру в Христа, а не через посередництво церкви; Б. практикують хрещення дорослих на основі "свідомої віри".
Басилевсбасилей; 1. В Стародавній Греції спочатку правитель поселення, пізніше — вождь племені або союзу племен. 2. У давньогрецьких містах-державах — службові особи, які виконували релігійні функції. 3. В елліністичних державах — титул царя, монарха, у Візантії — імператора.
БахусВакх; бог вина, виноробства і веселощів в античній міфології.
Беатифікаціяакт зарахування тієї або іншої особи до лику блаженних у Католицькій церкві. Б. — нижчий рівень у процесі підготовки
канонізації. З VIII століття право Б. належить винятково папі Римському.
Біндізнак правди, так зване «третє око» — прикраса на чолі у вигляді темної крапки (традиційно) або ж коштовної прикраси, мальованого символу чи певного знаку.
Брахмаодин з найвищих (поряд з Шівою і Вішну) богів у брахманізмі й індуїзмі.
Брахман1. В індійській ідеалістичній філософії — безособовий божественний абсолют, який нібито лежить в основі всіх речей; "світова душа". 2. Жрець, представник вищої касти в Індії.
Брахманізмрелігія раннього рабовласницького суспільства в Індії, що склалася в 1-й половині 1-го тис. до н. є. як розвиток ведизму. Від назви ритуальних текстів — Брахманів.
Бревекоротке офіційне послання папи римського з другорядниих питань церковного і світського життя.
Бревіарійу християнстві —
літургійна книга, що містить чинопослідування у канонічні години; требник, часослов.
Будда1. У буддизмі істота, що досягла найвищої святості. Від прізвиська напівлегендарного засновника
буддизму Сіддхартхи Гаутами, якого називали Буддха. 2. В
індуїзмі — дев'ятий канонічний
аватар Вішну (не визнається буддистами).
Буддизмрелігійно-філософське вчення про духовне пробудження. Основні положення викладені в Чотирьох шляхетних істинах: життя неминуче пов'язане зі стражданнями, причиною страждання є жага буття і чуттєвих насолод, щоб уникнути страждань, слід звільнитися від жаги буття і досягти повного заспокоєння (нірвани). Б. — одна з трьох світових релігій (поряд з
християнством та
ісламом). Виник у Індії в 6-5 ст. до н.е. Поширений у Південно-Східній Азії, Цейлоні, Китаї та Монголії.
Буддистпослідовник
буддизму.
Буколиучасники антиримського повстання в Єгипті в 2 ст. н. є. Від назви місцевості в дельті Нілу — Буколії, де в той час скупчувалися селяни-втікачі.
Буколікажанр античної поезії, що
романтизує сільське життя.
Булеу Стародавній Греції рада старійшин, дорадчі збори в містах — полісах — один з найвищих органів виконавчої влади.
Булла1. Папська грамота, указ чи патент, з металевою (свинцевою) чи (в особливих випадках) золотою печаткою. 2. Печатка, що скріплює папської Б. 3. Спеціальний вид
амулету, в який поміщались лікарські речовини.
Бурса1. В середні віки гуртожиток для бідних студентів, котрий утримувався частково за рахунок університетів, частково — за рахунок пожертвувань, зібраних студентами. 2. Чоловіча духовна школа у 18 — середині 19 ст. в Росії. 3. Збірна назва вихованців бурси — бурсаків. 4.
анат. Слизова сумка.
Бурханскульптурне чи живописне зображення божеств
ламаїстського пантеону і обожнених лам у віруючих бурятів, монголів і калмиків.
Бухта (1)затока, що заходить у сушу. 3 обох боків Б. захищають від хвиль острови або миси.
Буцентавру грецькій міфології — потвора з людським обличчям, воловими і кінськими членами.
Буцефалім'я коня Александра Македонського. 2.
перен. Необ'їжджений норовистий кінь.
Ваал1. В релігії Стародавньої Фінікії, Сірії, Палестини бог родючості, вод, війни тощо. 2.
перен. служіння Ваалу — гонитва за матеріальними благами.
Вайшіїчлени однієї з чотирьох каст у Стародавній Індії, до якої входили купці, землероби, скотарі, деякі ремісники.
Вайшнавізмодин з основних напрямів індуїзму. Визнає найвищим божеством одного з богів індуїстської трійці (трімурті)- Вішну.
Вакуфв мусульманських країнах — майно, надане державою або окремою особою найчастіше мечеті, школі, благодійній установі у вигляді дару або на підставі заповіту. В., як правило, є нерехумість (в т.ч. земля), дохід з якої йде на утримання мечетей, мусульманських шкіл, громадських установ. За з нормами шаріату, така нерухомість не підлягає відчудженню і оподаткуванню.
Вакхбог вина, виноробства і веселощів в античній міфології.
Вакхабізмрелігійно-політична течія в ісламі, заснована в кінці 18 ст. Мухаммедом ібн-Абд-аль-Ваххабом, яка закликала до об'єднання аравійських племен у боротьбі проти турецького панування. Нині ваххабізм — офіційна ідеологія в Саудівській Аравії.
Вакхабітипослідовники релігійно-політичної течії вакхабізму.
Вакханалія1. В античні часи свято, оргія на честь Вакха. 2.
перен. Бенкетування, п'янство.
Вакханка1. В античному світі жриця Вакха, учасниця вакханалій, супутниця Вакха. 2.
перен. Жінка, нестримна у проявах своєї пристрасті.
Валгаллау давньоскандінавській міфології палац бога Одіна, рай для загиблих лицарів, де вони проводять час у безперервних розвагах.
Вальденсиприхильники єресі, що виникла в 1175 р. в Ліоні (засновник — купець П. Вальдо, звідки й назва). В. проповідували відмову від приватної власності, повернення до раннього християнства.
Валькіріїу давньоскандінавській міфології войовничі діви-богині, що допомагали героям у битвах, а після битв супроводили найхоробріпшх із загиблих воїнів до Валгалли.
Вальпургієва ніч1. У давніх германців поганське свято початку весни, під час якого, за легендами, нібито відбувався "відьомський шабаш". Від імені католицької святої Вальпургії, день пам'яті якої збігався в святом. 2.
перен. розгульна вечірка.
Вампір1. Міфологічний образ у фольклорі європейських народів — мрець, який нібито виходить з могили, щоб ссати кров людей. Інша назва — упир. 2. Рід кажанів родини листоносих. 3.
перен. кровопивця.
Вандали1. Давньогерманські племена, відомі жорстокими війнами з Римом, де знищили ряд творів мистецтва. 2.
перен. Неуки, руйнівники культури і мистецтва.
Варвари1. У давніх греків і римлян — чужоземці з незнайомою мовою і звичаями; негреки, жителі з поза меж Римської імперії. 2.
перен. Жорстокі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей; дикуни.
Вардапетучений чернець у вірменів.
Варнау Стародавній Індії кожна з чотирьох станових груп: брахмани, кшатрії, вайші, шудри.
Варфоломіївська ніч1. Масове вбивство гугенотів католиками в Парижі вночі проти 24 серпня 1572 р. (день святого Варфоломія). 2.
перен. організовані масові вбивства людей.
Василіани1. Ченці католицького ордену, заснованого у Візантії за статутом, що його склав богослов Василій Великий. 2. Ченці уніатського ордену, заснованого у Західній Білорусії та Західній Україні після Брестської унії 1596 року.
Василіск1. Казкова потвора з головою півня, тулубом жаби, хвостом змії та короною на голові, що вбивала своїм поглядом. 2. Рід ящірок з родини ігунових.
Ватикан1. Палац папи римського на Ватиканській горі в Римі, тут близько 20 000 кімнат, де знаходяться архіви, музеї, бібліотека тощо. 2. Папська курія.
Ведаїзмведизм; в Індії найдавніша релігія, для якої характерні обожнювання сил природи, згодом — суспільних сил, культ предків.
Веданта1. Релігійно-філософське вчення в Індії. 2. Давньоіндійські трактати філософсько-містичного змісту, що містилися наприкінці Вед (звідси й назва).
Ведисвященні тексти індуїзму, які були створені в II—I тис. до н. е. і записані ведичним санксритом. У ній згадуються 1999 богів і міститься 1028 гімнів. В. складаються з 4-х частин: Ригведи — В. гімнів, Самаведи — В. пісень, Яджурведи — В. жертвоприношень та Артхарваведи — В. заклинань. Спочатку В. передавались в усній формі в середовищі ведичного жрецтва від вчителя до учня, і були записані пізніше, коли священики-брахмани склали спеціальний алфавіт деванагарі для запису санскриту. У класифікації індуїстських свящинних текстів В. належать до текстів одкровення — шруті. Кожна В. має основну частину (Самхіту) та коментарі до неї Брахмани, Араньяки й Упанішади.
Ведизмв Індії найдавніша релігія, для якої характерні обожнювання сил природи, згодом — суспільних сил, культ предків.
Вельзевулу ранньохристиянській релігії володар
демонів, диявол.
Веляріїраби, що оберігали вхід до покоїв у стародавніх римських
імператорів.
Вендетазвичай кривавої помсти за вбитого родича, що виник у первісному суспільстві, де були відсутні інші засоби правового регулювання. Звичай кровної помсти є елементом правових систем, в яких держава або не існує або не в змозі забезпечити правопорядок (відсутність
монополії права на насильство у держави). У такій ситуації за вбивство сім'я жертви карає сім'ю злочинця, щоб відновити сімейну честь. В якості сім'ї можуть виступати, залежно від звичаїв, не тільки біологічні родичі, але і весь
клан чи групування. В ряді країн (Корсика, Сардінія) В. існувала до початку ХХ ст.
Венедизбірна назва індо-європейських племен, які в
античні часи населяли балтійське узбережжя Центральної Європи між ріками Одер і Вісла, згодом — розселились до Дніпра на сході і Карпат на півдні.
Венера1. В давньоримській
міфології богиня кохання та жіночої вроди. 2. Друга за віддаленням від Сонця велика
планета сонячної системи.
Вергельду звичаєвому праві раннього
феодалізму — грошове відшкодування за вбивство або каліцтво людини. Його розмір залежав від соціального статусу жертви, його статі чи віку.
Веста1. Греко-римська богиня домашнього вогнища. 2. Найяскравіша та єдина видима неозброєним оком мала планета (
астероїд).
Весталкиу Стародавньому Римі — жриці богині домашнього вогнища й родинного життя
Вести; обирались поміж дівчаток віком 6-10 років з
аристократичних родин і до 30 років дотримувались обітниці цнотливості; серед обов'язків — підтримка священного вогню і порядку в храмі.