Аба
національний одяг кочових арабів, зокрема, бедуїнів — довгий плащ з верблюжої вовни з прорізами для рук. Використовується також в якості ковдри або мішка.
Абд
1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.
Абдест
мусульманський обряд обмивання перед молитвою.
Абиз
татарський мулла.
Абу
слово, яке в арабській мові входить до складу чоловічих імен і вказує на те, що дана особа є батьком. А. означає також "володар".
Аврет-базар
ринок у Стамбулі, де продавали рабинь.
Ага (2)
в султанській Туреччині — титул воєнначальників, з початку 19 ст. — молодший офіцерський чин, а також особа, що має цей чин, нині — поважне звертання (переважно до заможних людей).
Агарський
турецький, магометанський.
Агаряни
назва магометан, зокрема турків, у народній поезії і в давній українській літературі.
Аґа
1. Титул поміщика, начальника, старшини у Туреччині, Ірані, Азербайджані та інших країнах Сходу і Закавказзя. 2. Колишній титул молодших офіцерів та урядовців у Туреччині. 3. Форма звертання, що відповідає українському "пан".
Адат
звичаєве право (неписаний закон) у деяких мусульманських народів, наприклад, звичай кривавої помсти на Кавказі.
Азан
у мусульман — заклик на намаз, виголошуваний муедзином для оповіщення віруючих про час чергової ритуальної молитви. А. шепочуть в праве вухо новонародженому. Так само чинять з людиною, якою, як вважають, оволоділи злі духи. Сунітський і шиїтський варіанти А. відрізняються між собою.
Азанчі
служитель при мечеті, який з мінарета у певний час п'ять разів на день виголошує азан, закликаючи віруючих до молитви; муедзин.
Азраіль
ангел смерті у магометан.
Аймак
1. У тюркських і монгольських народів спочатку рід, плем'я і навіть народ; за феодалізму — уділ, іноді ханство (у монголів). 2. Місцева назва районів у Бурятській і Горно-Алтайській автономній області Росії. 3. Основна адміністративно-територіальна одиниця в Монголії.
Айран
молочний продукт, що нагадує кефір. Вживають як прохолодний напій у Казахстані, Середній Азії, на Кавказі та в Сибіру.
Алавіти
шиїтська релігійна група. Назву отримали від імама Алі, що був зятем пророка Мухаммеда.
Аліди
нащадки двоюрідного брата пророка Мухаммеда Алі ібн Абу Таліба та доньки пророка Мухаммеда Фатіми.
Аллах
в ісламі — Всевишній, Бог, творець і управитель всього сущого. В широкому значенні бог взагалі, незалежно від релігії.
Ансари
корінні жителі Медини, які прийняли іслам і стали сподвижниками пророка Мухаммеда. А. і мухаджири складали мусульманську громаду Медини і сприяли виникненню мусульманської державності в Медині.
Ашура
звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять великомученика імама Хусейна ібн Алі, онука Мухаммеда. Проводиться на десятий день місяця мухаррам за ісламським календарем і знаменує собою кульмінацію жалоби. Інша назва — шахсей-вахсей.
Аям
виборний суддя в Туреччині.
Аят
1. Найдрібніша структурна одиниця Корану. 2. У широкому розумінні — короткий повчальний вірш.
Аятола
почесне звання шиїтських богословів, які мають право самостійно виносити рішення з питань ісламського права.
Баба
у тюркських народів додаток до імені при звертанні до старшого за віком, а також почесний титул духовних осіб у мусульман.
Бав
двері, брама; протока.
Базар
1. Ринок, торговиця, торговище; місце, де відбувається торгівля. 2. Торг, сільський ярмарок. 3. Базарний день.
Байрам
релігійне свято у мусульман.
Барака
благодать, благословення, яким Аллах наділяє пророків і святих, шиїтських імамів і суфійських шейхів, через яких воно може бути низпослане простим людям. Згідно з традицією, носіями благодаті є гробниці святих, речі, що їм належать, а також Коран, Кааба і ряд інших мусульманських реліквій.
Басмала
фраза, з якої починаються всі сури священної книги мусульман Корану, крім дев'ятої: «в ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного». Промовляється також в кожній молитві і перед початком важливих справ.
Бест
1. Засноване на старовинному звичаї право притулку (недоторканності) в Ірані на території священних і недоторканних місць (напр., мечеті, будинки вищих духовних осіб, іноземні посольства), звідки людину, що її переслідує влада, не можна взяти силою. 2. перен. сісти в бест — сховатися від переслідування, вичікувати зміни обставин.
Бусурман
1. Татари, що збирали данину з населення. 2. перен. Невірний, розпутник.
Вакуф
в мусульманських країнах — майно, надане державою або окремою особою найчастіше мечеті, школі, благодійній установі у вигляді дару або на підставі заповіту. В., як правило, є нерехумість (в т.ч. земля), дохід з якої йде на утримання мечетей, мусульманських шкіл, громадських установ. За з нормами шаріату, така нерухомість не підлягає відчудженню і оподаткуванню.
Вакхабізм
релігійно-політична течія в ісламі, заснована в кінці 18 ст. Мухаммедом ібн-Абд-аль-Ваххабом, яка закликала до об'єднання аравійських племен у боротьбі проти турецького панування. Нині ваххабізм — офіційна ідеологія в Саудівській Аравії.
Вакхабіти
послідовники релігійно-політичної течії вакхабізму.
Валі
1. Правитель вілайєту в Туреччині. 2. Назва генерал-губернатора в Ірані.
Валіде
титул матері султана в турецькій імперії.
Візир (2)
титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.
Вуду (2)
обряд умивання в ісламі, обовязковий при здійсненні намазу, тавафа, торкання до Корану та інших видів поклоніння.
Гаджі
хаджі; почесний титул мусульманина, який здійснив хадж.
Гадит
збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".
Газават
битви і військові походи, в яких брав участь пророк Мухаммед. У широкому розумінні — релігійна війна проти невірних.
Газі
1. За середньовіччя учасник повстання (газавату). 2. В деяких країнах Сходу спеціальні загони, які вербувалися переважно з бідняків і декласованих елементів для захисту кордонів і придушення народних повстань. 3. Почесний титул у багатьох мусульманських країнах, який надавався воєначальникам; що особливо відзначилися.
Гамам
громадські лазні у Туреччині.
Гарем
1. Жіноча половина багатого мусульманського будинку в країнах мусульманського Сходу, де існувало багатоженство. 2. перен. мешканки гарему.
Гасепа
господиня султанового гарему, мати його першого сина.
Геджра
втеча Мухаммеда з Мекхи в Медіну 15 липня 622 р., що знаменувало початок мусульманської ери.
Годжа
духовний учитель мусульман.
Гулями
1. Раби в мусульманських країнах за середньовіччя. 2. Постійна кінна гвардія в Арабському халіфаті з IX по XIII ст. 3. В Делійському султанаті (Індія) — гвардійці-раби тюркського походження; делійські султани в 1206-90 рр. 3. В Османській імперії середніх віків — рядові воїни феодального ополчення.
Гурія
у мусульманській міфології — вродлива, вічно юна діва, що живе в раю і розважає праведних.
Гяур
1. Поняття ісламу для позначення що не вірить у Аллаха (Єдиного Бога) і посланницьку місію пророка Мухаммада. 2. У мусульман зневажливе назвисько всіх іновірців.
Даншимед
1. Турецький учений. 2. Нижча духовна особа у турецьких мечетях.
Дарбар
1. За середньовіччя у мусульманських державах рада знаті при монарху; урочистий прийом. 2. У Ірані — шахський двір. Інша назва — дурбар.
Дей
1. Почесне звання в яничарських військах, а також деяких областях Османської імперії. 2. Титул правителя Алжиру у 1672-1830 рр.
Делібаш
1. Охоронець паші в султанській Туреччині. 2. перен. Відважний воїн, хвацький вершник.
Дервіш
1. Жебрак, злидар, бідняк. 2. Мусульманський чернець-жебрак.
Дехкани
назва селян у Середній Азії.
Джамі
мечеть у арабів.
Джигіт
їздець, хвацький вершник, добрий наїзник, що добре володіє зброєю.
Джин (2)
міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — ангели і люди). Згідно з Кораном, джини створені з вогню, що немає диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи, бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат.
Джихад
1. Поняття в ісламі, яке позначає боротьбу за те, що є для мусульманина найблагороднішою і найвищою метою. 2. У більш широкому сенсі — боротьба зі своїми пристрастями, постійне зусилля у справі поширення ісламу, ведення війни в ім'я Аллаха.
Диван (1)
1. Список розподілу державних доходів і податково-фінансове відомство в деяких мусульманських країнах за феодалізму. 2. Рада з вищих сановників у колишній султанській Туреччині. 3. В деяких сучасних мусульманських країнах урядова установа в судових та адміністративних справах.
Диван (2)
збірка віршів у літературах Близького й Середнього Сходу.
Дирхам
1. Древня арабська срібна монета вартістю 1/10 динара і вагою 2,97 грами, яку карбували з 695 року у Північній Африці і Середній Азії. На ній розміщувався вислів із Корану, ім'я еміра, рік і місто випуску. 2. Міра ваги дорогоцінних металів у Османській імперії (3.207 г), Єгипті XIX ст. (3.088 г). 3. Грошова одиниця Марокко, ОАЕ, розмінна монета Йорданії, Катару і Лівії. 4. Міра ваги дорогоцінних металів у сучасних Єгипті й Судані (2.975 г).
Друзи
етноконфесійна група мусульман, відгалуження від ісмаїлітської секти ісламу, унікальна в поєднанні гностицизму, неоплатонізму та інших філософій.
Дурбар
1. Двір, резиденція монарха, рада знаті при монарху в середньовічних мусульманських державах; урочистий прийом. 2. Шахський двір у сучасному Ірані.
Євнух
кастрат, наглядач за гаремом у мусульман.
Єзиди
народ, що проживає на території декількох країн Близького Сходу та Кавказу — в основному на півночі Іраку (губернаторство Мосул), а також в Туреччині, Сирії, Грузії, Вірменії, Росії. Самоназва — язиди. Розмовляють на діалекті курдської мови курманджи; сповідують єзидизм.
Єзидизм
релігійна системаєзидів. Близька до доісламських курдських релігій, має спільні витоки з зороастризмом. Сьогодні — конфесійне явище курдського етносу. Опирається в основному на усну традицію.
Емір
титул феодальних правителів у деяких країнах Азії і Африки; в монархічних арабських країнах — титул синів монарха.
Емірат
держава, очолювана еміром.
Зейдити
послідовники однієї з найстаріших правових шкіл ісламу шиїтського спрямування; близька до сунітського ісламу.
Зульфікар
меч пророка Мухаммеда. По його смерті перейшов до четвертого "праведного халіфа" Алі ібн Абу Таліба. За легендами чарівний З. захищає кордони мусульманського світу від ворогів.
Ібадити
одна з трьох гілок ісламу, поряд з сунітами і шиїтами. І. з'явились в 7 ст. як одне з розгалужень хариджитського ісламу.
Іджма
одне з джерел мусульманського права — узгоджена думка авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється
Іджтихад
винесення незалежних правових рішень з релігійних проблем, що ґрунтуються безпосередньо на першоджерелах.
Імам
1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської громади, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі. 4. Верховний правитель шиїтів. 5. Духовна особа, що керує відправою у мечеті, головний мулла в мечеті.
Імамат
інститут верховного керівництва мусульманською спільнотою в якому поєднуються світська і духовна влада.
Імамізм
один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі; шиїзм.
Імаміти
представники однієї з гілок шиїтського ісламу, які визнають дванадцять імамів із роду Алі ібн Абу Таліба. Згідно основного з догматів імамат належить виключно Алідам і передається шляхом «прямого призначення» устами пророка Мухаммеда чи попереднього імама. Імамія — державна релігія сучасного Ірану.
Іман
переконання в правильності ісламських догматів; базується на шести критеріях, точно визначених у Сунні. По відношенню до І., люди поділяються на три категорії: кафір, мумін, мунафік.
Інджил
арабська назва Євангелія — одна з чотирьох священних книг ісламу поруч з Таурою (Торою) і Кораном. З точки зору мусульман І. був післаний Аллахом пророку Ісі (Ісусу Христу) на підтвердження істинності Таури і був спотворений християнами.
Ірам
верхній одяг пілігримів, в якому вони подорожують до Мекки.
Іслам
одна з найпоширеніших у світі релігій; мусульманство. Заснована, за переказами, в 7 ст. пророком Мухаммедом (звідси одна з назв). Поширений у країнах Близького й Середнього Сходу, Північної Африки, Південно-Східної Азії. Головний догмат І. — поклоніння єдиному богові — Аллаху. Характерною рисою І. є вчення про "священну" війну (газават) проти тих, хто не сповідує І., яке сіє ворожнечу між народами. І. має два основні напрями: сунізм і шиїзм. Інші назви — мусульманство, магометанство.
Ісмаїліти
одна з найпоширеніших шиїтських течій в ісламі, що виникла в період арабського халіфату в другій половині VIII ст. Назва походить від імені старшого сина шиїтського імама Джафара ас-Садика (шостий шиїтський імам) — Ісмаїла.
Ішан
у мусульман — керівник дервішів, який живе разом з ними у монастирях чи біля могил мусульманських святих.
Кааба
кам'яна споруда прямокутної форми в центрі Священної Мечеті у Мецці, головне святилище ісламу, яке мусульмани називають аль-Баіт аль-Харам, що означає «священний дім». Мусульмани всього світу під час молитви звертаються обличчям у напрямку К. Навколо К. під час хаджу здійснюється обряд таваф.
Каді
духовна особа в мусульман, яка здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату) і місцевого звичаєвого права (адату). Інші назви — казі, казій.
Калга
перша після хана посадова особа в ієрархії Кримського ханства; калга-султан.
Кафір
1. Невизнання ісламу чи відступ від його норм. 2. Невіруюча людина, яка висловила своє невір'я у словесній формі.
національний одяг кочових арабів, зокрема, бедуїнів — довгий плащ з верблюжої вовни з прорізами для рук. Використовується також в якості ковдри або мішка.
Абд
1. Слуга, раб. 2. Частина власних імен (Абдалла — раб Аллаха). 3. Мандрівний дервіш у Середній Азії та Індії.
Абдест
мусульманський обряд обмивання перед молитвою.
Абиз
татарський мулла.
Абу
слово, яке в арабській мові входить до складу чоловічих імен і вказує на те, що дана особа є батьком. А. означає також "володар".
Аврет-базар
ринок у Стамбулі, де продавали рабинь.
Ага (2)
в султанській Туреччині — титул воєнначальників, з початку 19 ст. — молодший офіцерський чин, а також особа, що має цей чин, нині — поважне звертання (переважно до заможних людей).
Агарський
турецький, магометанський.
Агаряни
назва магометан, зокрема турків, у народній поезії і в давній українській літературі.
Аґа
1. Титул поміщика, начальника, старшини у Туреччині, Ірані, Азербайджані та інших країнах Сходу і Закавказзя. 2. Колишній титул молодших офіцерів та урядовців у Туреччині. 3. Форма звертання, що відповідає українському "пан".
Адат
звичаєве право (неписаний закон) у деяких мусульманських народів, наприклад, звичай кривавої помсти на Кавказі.
Азан
у мусульман — заклик на намаз, виголошуваний муедзином для оповіщення віруючих про час чергової ритуальної молитви. А. шепочуть в праве вухо новонародженому. Так само чинять з людиною, якою, як вважають, оволоділи злі духи. Сунітський і шиїтський варіанти А. відрізняються між собою.
Азанчі
служитель при мечеті, який з мінарета у певний час п'ять разів на день виголошує азан, закликаючи віруючих до молитви; муедзин.
Азраіль
ангел смерті у магометан.
Аймак
1. У тюркських і монгольських народів спочатку рід, плем'я і навіть народ; за феодалізму — уділ, іноді ханство (у монголів). 2. Місцева назва районів у Бурятській і Горно-Алтайській автономній області Росії. 3. Основна адміністративно-територіальна одиниця в Монголії.
Айран
молочний продукт, що нагадує кефір. Вживають як прохолодний напій у Казахстані, Середній Азії, на Кавказі та в Сибіру.
Алавіти
шиїтська релігійна група. Назву отримали від імама Алі, що був зятем пророка Мухаммеда.
Аліди
нащадки двоюрідного брата пророка Мухаммеда Алі ібн Абу Таліба та доньки пророка Мухаммеда Фатіми.
Аллах
в ісламі — Всевишній, Бог, творець і управитель всього сущого. В широкому значенні бог взагалі, незалежно від релігії.
Ансари
корінні жителі Медини, які прийняли іслам і стали сподвижниками пророка Мухаммеда. А. і мухаджири складали мусульманську громаду Медини і сприяли виникненню мусульманської державності в Медині.
Ашура
звичай самокатування у шиїтів під час релігійних церемоній, запроваджених у пам'ять великомученика імама Хусейна ібн Алі, онука Мухаммеда. Проводиться на десятий день місяця мухаррам за ісламським календарем і знаменує собою кульмінацію жалоби. Інша назва — шахсей-вахсей.
Аям
виборний суддя в Туреччині.
Аят
1. Найдрібніша структурна одиниця Корану. 2. У широкому розумінні — короткий повчальний вірш.
Аятола
почесне звання шиїтських богословів, які мають право самостійно виносити рішення з питань ісламського права.
Баба
у тюркських народів додаток до імені при звертанні до старшого за віком, а також почесний титул духовних осіб у мусульман.
Бав
двері, брама; протока.
Базар
1. Ринок, торговиця, торговище; місце, де відбувається торгівля. 2. Торг, сільський ярмарок. 3. Базарний день.
Байрам
релігійне свято у мусульман.
Барака
благодать, благословення, яким Аллах наділяє пророків і святих, шиїтських імамів і суфійських шейхів, через яких воно може бути низпослане простим людям. Згідно з традицією, носіями благодаті є гробниці святих, речі, що їм належать, а також Коран, Кааба і ряд інших мусульманських реліквій.
Басмала
фраза, з якої починаються всі сури священної книги мусульман Корану, крім дев'ятої: «в ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного». Промовляється також в кожній молитві і перед початком важливих справ.
Бест
1. Засноване на старовинному звичаї право притулку (недоторканності) в Ірані на території священних і недоторканних місць (напр., мечеті, будинки вищих духовних осіб, іноземні посольства), звідки людину, що її переслідує влада, не можна взяти силою. 2. перен. сісти в бест — сховатися від переслідування, вичікувати зміни обставин.
Бусурман
1. Татари, що збирали данину з населення. 2. перен. Невірний, розпутник.
Вакуф
в мусульманських країнах — майно, надане державою або окремою особою найчастіше мечеті, школі, благодійній установі у вигляді дару або на підставі заповіту. В., як правило, є нерехумість (в т.ч. земля), дохід з якої йде на утримання мечетей, мусульманських шкіл, громадських установ. За з нормами шаріату, така нерухомість не підлягає відчудженню і оподаткуванню.
Вакхабізм
релігійно-політична течія в ісламі, заснована в кінці 18 ст. Мухаммедом ібн-Абд-аль-Ваххабом, яка закликала до об'єднання аравійських племен у боротьбі проти турецького панування. Нині ваххабізм — офіційна ідеологія в Саудівській Аравії.
Вакхабіти
послідовники релігійно-політичної течії вакхабізму.
Валі
1. Правитель вілайєту в Туреччині. 2. Назва генерал-губернатора в Ірані.
Валіде
титул матері султана в турецькій імперії.
Візир (2)
титул міністрів і вищих сановників у багатьох мусульманських країнах.
Вуду (2)
обряд умивання в ісламі, обовязковий при здійсненні намазу, тавафа, торкання до Корану та інших видів поклоніння.
Гаджі
хаджі; почесний титул мусульманина, який здійснив хадж.
Гадит
збірка висловів, афоризмів, які приписують Мухаммедові і визнають, як і Коран, за підручник "праведного життя".
Газават
битви і військові походи, в яких брав участь пророк Мухаммед. У широкому розумінні — релігійна війна проти невірних.
Газі
1. За середньовіччя учасник повстання (газавату). 2. В деяких країнах Сходу спеціальні загони, які вербувалися переважно з бідняків і декласованих елементів для захисту кордонів і придушення народних повстань. 3. Почесний титул у багатьох мусульманських країнах, який надавався воєначальникам; що особливо відзначилися.
Гамам
громадські лазні у Туреччині.
Гарем
1. Жіноча половина багатого мусульманського будинку в країнах мусульманського Сходу, де існувало багатоженство. 2. перен. мешканки гарему.
Гасепа
господиня султанового гарему, мати його першого сина.
Геджра
втеча Мухаммеда з Мекхи в Медіну 15 липня 622 р., що знаменувало початок мусульманської ери.
Годжа
духовний учитель мусульман.
Гулями
1. Раби в мусульманських країнах за середньовіччя. 2. Постійна кінна гвардія в Арабському халіфаті з IX по XIII ст. 3. В Делійському султанаті (Індія) — гвардійці-раби тюркського походження; делійські султани в 1206-90 рр. 3. В Османській імперії середніх віків — рядові воїни феодального ополчення.
Гурія
у мусульманській міфології — вродлива, вічно юна діва, що живе в раю і розважає праведних.
Гяур
1. Поняття ісламу для позначення що не вірить у Аллаха (Єдиного Бога) і посланницьку місію пророка Мухаммада. 2. У мусульман зневажливе назвисько всіх іновірців.
Даншимед
1. Турецький учений. 2. Нижча духовна особа у турецьких мечетях.
Дарбар
1. За середньовіччя у мусульманських державах рада знаті при монарху; урочистий прийом. 2. У Ірані — шахський двір. Інша назва — дурбар.
Дей
1. Почесне звання в яничарських військах, а також деяких областях Османської імперії. 2. Титул правителя Алжиру у 1672-1830 рр.
Делібаш
1. Охоронець паші в султанській Туреччині. 2. перен. Відважний воїн, хвацький вершник.
Дервіш
1. Жебрак, злидар, бідняк. 2. Мусульманський чернець-жебрак.
Дехкани
назва селян у Середній Азії.
Джамі
мечеть у арабів.
Джигіт
їздець, хвацький вершник, добрий наїзник, що добре володіє зброєю.
Джин (2)
міфологічні істоти, одна з трьох категорій створених Аллахом розумних істот (дві інші — ангели і люди). Згідно з Кораном, джини створені з вогню, що немає диму, мають повітряні чи вогняні тіла, здатні приймати будь-яку личину, виконувати складні роботи, бувають чоловічої і жіночої статі, живуть у пустелях, горах і лісах; поділяються на декілька категорій, серед них — гуль, іфріт, марід та сіілат.
Джихад
1. Поняття в ісламі, яке позначає боротьбу за те, що є для мусульманина найблагороднішою і найвищою метою. 2. У більш широкому сенсі — боротьба зі своїми пристрастями, постійне зусилля у справі поширення ісламу, ведення війни в ім'я Аллаха.
Диван (1)
1. Список розподілу державних доходів і податково-фінансове відомство в деяких мусульманських країнах за феодалізму. 2. Рада з вищих сановників у колишній султанській Туреччині. 3. В деяких сучасних мусульманських країнах урядова установа в судових та адміністративних справах.
Диван (2)
збірка віршів у літературах Близького й Середнього Сходу.
Дирхам
1. Древня арабська срібна монета вартістю 1/10 динара і вагою 2,97 грами, яку карбували з 695 року у Північній Африці і Середній Азії. На ній розміщувався вислів із Корану, ім'я еміра, рік і місто випуску. 2. Міра ваги дорогоцінних металів у Османській імперії (3.207 г), Єгипті XIX ст. (3.088 г). 3. Грошова одиниця Марокко, ОАЕ, розмінна монета Йорданії, Катару і Лівії. 4. Міра ваги дорогоцінних металів у сучасних Єгипті й Судані (2.975 г).
Друзи
етноконфесійна група мусульман, відгалуження від ісмаїлітської секти ісламу, унікальна в поєднанні гностицизму, неоплатонізму та інших філософій.
Дурбар
1. Двір, резиденція монарха, рада знаті при монарху в середньовічних мусульманських державах; урочистий прийом. 2. Шахський двір у сучасному Ірані.
Євнух
кастрат, наглядач за гаремом у мусульман.
Єзиди
народ, що проживає на території декількох країн Близького Сходу та Кавказу — в основному на півночі Іраку (губернаторство Мосул), а також в Туреччині, Сирії, Грузії, Вірменії, Росії. Самоназва — язиди. Розмовляють на діалекті курдської мови курманджи; сповідують єзидизм.
Єзидизм
релігійна система
Емір
титул феодальних правителів у деяких країнах Азії і Африки; в монархічних арабських країнах — титул синів монарха.
Емірат
держава, очолювана еміром.
Зейдити
послідовники однієї з найстаріших правових шкіл ісламу шиїтського спрямування; близька до сунітського ісламу.
Зульфікар
меч пророка Мухаммеда. По його смерті перейшов до четвертого "праведного халіфа" Алі ібн Абу Таліба. За легендами чарівний З. захищає кордони мусульманського світу від ворогів.
Ібадити
одна з трьох гілок ісламу, поряд з сунітами і шиїтами. І. з'явились в 7 ст. як одне з розгалужень хариджитського ісламу.
Іджма
одне з джерел мусульманського права — узгоджена думка авторитетних осіб з приводу питання, що обговорюється
Іджтихад
винесення незалежних правових рішень з релігійних проблем, що ґрунтуються безпосередньо на першоджерелах.
Імам
1. Духовний наставник у мусульман. 2. Глава мусульманської громади, правитель мусульманської теократичної держави, халіф. 3. Основоположник релігійно-юридичних напрямів (мазхабів) у сунізмі. 4. Верховний правитель шиїтів. 5. Духовна особа, що керує відправою у мечеті, головний мулла в мечеті.
Імамат
інститут верховного керівництва мусульманською спільнотою в якому поєднуються світська і духовна влада.
Імамізм
один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі; шиїзм.
Імаміти
представники однієї з гілок шиїтського ісламу, які визнають дванадцять імамів із роду Алі ібн Абу Таліба. Згідно основного з догматів імамат належить виключно Алідам і передається шляхом «прямого призначення» устами пророка Мухаммеда чи попереднього імама. Імамія — державна релігія сучасного Ірану.
Іман
переконання в правильності ісламських догматів; базується на шести критеріях, точно визначених у Сунні. По відношенню до І., люди поділяються на три категорії: кафір, мумін, мунафік.
Інджил
арабська назва Євангелія — одна з чотирьох священних книг ісламу поруч з Таурою (Торою) і Кораном. З точки зору мусульман І. був післаний Аллахом пророку Ісі (Ісусу Христу) на підтвердження істинності Таури і був спотворений християнами.
Ірам
верхній одяг пілігримів, в якому вони подорожують до Мекки.
Іслам
одна з найпоширеніших у світі релігій; мусульманство. Заснована, за переказами, в 7 ст. пророком Мухаммедом (звідси одна з назв). Поширений у країнах Близького й Середнього Сходу, Північної Африки, Південно-Східної Азії. Головний догмат І. — поклоніння єдиному богові — Аллаху. Характерною рисою І. є вчення про "священну" війну (газават) проти тих, хто не сповідує І., яке сіє ворожнечу між народами. І. має два основні напрями: сунізм і шиїзм. Інші назви — мусульманство, магометанство.
Ісмаїліти
одна з найпоширеніших шиїтських течій в ісламі, що виникла в період арабського халіфату в другій половині VIII ст. Назва походить від імені старшого сина шиїтського імама Джафара ас-Садика (шостий шиїтський імам) — Ісмаїла.
Ішан
у мусульман — керівник дервішів, який живе разом з ними у монастирях чи біля могил мусульманських святих.
Кааба
кам'яна споруда прямокутної форми в центрі Священної Мечеті у Мецці, головне святилище ісламу, яке мусульмани називають аль-Баіт аль-Харам, що означає «священний дім». Мусульмани всього світу під час молитви звертаються обличчям у напрямку К. Навколо К. під час хаджу здійснюється обряд таваф.
Каді
духовна особа в мусульман, яка здійснює судочинство на основі мусульманського права (шаріату) і місцевого звичаєвого права (адату). Інші назви — казі, казій.
Калга
перша після хана посадова особа в ієрархії Кримського ханства; калга-султан.
Кафір
1. Невизнання ісламу чи відступ від його норм. 2. Невіруюча людина, яка висловила своє невір'я у словесній формі.