Кримське ханство
У 1441 році Хаджи Герай з роду чингизідів, затверджений ханом великим князем литовським Казимиром Ягеллончиком у супроводі знатних кримських родин прибув до міста Ескі-Крим і за одинадцяти років зумів утвердитись як правитель нової держави у війні проти ханів Золотої Орди, остаточно розбитої Кримським ханством на початку XVI століття.На обкладинці: Тамга роду Гераїв
29612
Читати 4 хв.
Читати пізніше
До обраного
reply

Вершини своєї економічної та військової могутності Золота Орда досягла за правління хана Тохтамиша, який за підтримки самаркандського правителя Тамерлана відновив єдність в країні, але в 1389 році почав проти нього війну, в якій зазнав поразки, і в 1399 році був змушений рятуватись втечею у Литву до великого князя литовського Вітовта. Розорення економічних центрів Золотої Орди привело до її дезінтеграції і з початку XV століття на її території почали виникати самостійні ханства, першими з яких стали Сибірське (Тюменське), Узбецьке та Казанське.

Після смерті в 1419 році темника Тамерлана Єдигея, який вів боротьбу з ворогуючими один з одним за престол синами Тохтамиша ханами Кепеком і Керім-Берді, Орда втратила контроль над Кримським юртом, де в боротьбі за владу переміг чингизід (внук Тохтамиша) Девлет-Берді, котрий в 1427 році проголосив себе ханом Орди, але невдовзі загинув у війні проти золотординського хана Барака. Цього ж року у боротьбу за Крим втрутився інший нащадок Тохтамиша — його внучатий племінник Хаджі-Девлет-Берді з роду Тука-Тимура, тринадцятого сина Джучі, внука Чингізхана (хоча за іншою версією рід Гераїв бере свій початок від монгольсько-тюркського роду Кереїв із Забайкалля, один з нащадків якого, Ван-хан, був соратником Чингізхана, а прізвисько Хаджі набув батько Девлет-Берді після здійснення хаджу в Мекку).

Народжений у Литві, де осіла його родина після нашестя Тамерлана в Золоту Орду, син Таш-Тимура, який ще 1395 року намагався утвердитись в Криму, Хаджі після загибелі свого дядька кримського хана Девлета-Берді, в 1428 році зумів лише ненадовго взяти місто Ескі-Крим (Старий Крим). Через три роки він зібрав у Литві 40-тисячне військо, з яким перейшов у Ор-Капи (пізніше — Перекоп) і протримався в Криму три роки, допоки не був вигнаний звідти ханом Золотої Орди Улу-Мухаммедом, який здолав і його двоюрідного брата Ахмада (сина Девлет-Берді), вбитого у 1433 році.

Боротьба за Крим між нащадками Тохтамиша і ханами Орди привела до розорення півострова, на який все частіше стали здійснювати набіги кочові татарські племена. Близько 1440 року великий литовський князь Казимир Ягеллончик після зустрічі із посланцями знатних кримських родин Ширинів і Баринів, невдоволених правлінням намісника великоординського хана Сеід-Ахмеда, викликав до Києва Хаджі Герая, що проживав на той час у Ліді (нині — Білорусь), де тому на вірність присягнули кримські беї і мурзи, після чого маршалок Радзивілл Остікович від імені Казимира затвердив його на ханському престолі.

У 1441 році Хаджи Герай у супроводі війська прибув у Старий Крим, де не зумів утримати владу і через рік був змушений відступити в Ор-Капи. Укріпивши місто, він протягом чотирьох років відбивав напади військ Сеід-Ахмеда і в 1445 році завдав йому поразки, змусивши відступити на Дон. Повернувшись до Криму разом із загонами ширинських і баринських мурз, Хаджи Герай уклав союз з візантійським князівством Феодоро, відвоював у генуезців порт Каламіту (нині — Інкерман) і 1452 розбив військо Сеід-Ахмед-хана на Поділлі — той був змушений тікати в Київ, де був схоплений і решту свого життя разом із синами провів у Литві.

Утвердившись в Криму, Хаджи Герай переніс столицю ханства в місто-фортецю Кирк-Ер, де й помер у серпні 1466 року. Він був похований у мавзолеї в селищі Салачик (нині — частина Бахчисараю).

Перемога Хаджі Герая, як вірного союзника Великого князівства Литовського, здобута в 1465 році над ханом Махмудом, і його сина Менглі Герая в 1486 році над Ахмат-ханом привели до повного занепаду Золотої Орди, остаточно завойованої в 1502 році Кримським ханством, яке стало її політичним спадкоємцем. Цього ж року союзник Менглі Герая московський князь Іван III Васильович був змушений визнати себе данником Криму (який з 1478 року у свою чергу був під протекторатом Османської імперії) виплати якому з невеликими перевами тривали до 1685 року.

Друк 4
Володимир Лук'янюк спеціально для © «Цей день в історії», 5 листопада 2016. Текст статті поширюється за ліцензією «Creative Commons Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)» і з обов'язковим активним гіперпосиланням на дану вебсторінку.

Коментарі

#ЦейДень

Все про 29 березня

Події, факти, персоналії